![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
Росіянська ідеологічна пропаганда доволі успішно нав'язує дихотомію поміж "лівим та правим" як, у прикінцевому випадку, вибір поміж комунізмом та фашизмом в різних обгортках. В Україні цей спосіб мислення успішно накинуто і в багатьох вважається ледь не аксіомою. Звідси, наприклад, мотиви про "трагичний вибір" у часи війни між Сталіним і Гітлером, яких малюють в якості більшого та меншого зла у різних кобминаціях.
Маніпуляція настільки вправна, наскільки ж і примітивна. Вона схожа на те, наче вам пропонують визначатись поміж пурпуровим та бузковим відтинками спектру веселки, а коли ви тицяєте у всі інші кольори, то вас запевняють що всі вони є відтинками ціх двох.
Так само, малюють уявний вибір поміж двома різними варіантами соціалізму (державного капиталізму), авторитаризму, тоталітаризму і станової сегрегації та агресивного мілітаризму. Не кажучи вже про ніби необхідне обирання поміж двома імперськими моделями, чи навіть двома версіями одної імперської моделі.
Тобто, вибір малюється із повним викресленням всіх, власне, прийнятних варіантів, поміж якими, насправді, і буває важкий але приємний вибір, оскільки всі варіанти по-своєму добрі (на відміну від запропонованого вибору поміж злами).
Наявність соціалістичного коріння не тільки у більшовизмі але й в італійському фашизмі, німецькому націонал-соціалізмі зовсім не випадкова, навпаки, вона базова. Це стосується і сучасних рухів - необілшовизму, неонацизму, неофашизму.
Немає принципової різниці поміж приводом, задля якого громадянам пропонують віддати свободу державному апаратові: чи то задля безпеки від "інородців" (мигрантів, іновірців), чи від "капиталістів" (олігархів, клептократів). Результат буде один - ви опинитесь без свободи, а в разі виякування та вибякування потрапите в категорію жертв - посібників або першого, або другого жупелу.
Немає принципового водорозділу й поміж сегрегацією за расовим (мовним, етничним, кровним, релігійним) принципом чи за класовим (майновим, становим). В обох випадках йде знищення культурних і соціальних еліт та відбуваються етничні чистки.
У обох випадках міщанину пропонують легкий вибір: мало працювати, мало заробляти, натомість радіти невимовних успіхам імперії, лихам для сусідів та репресіям приниженої страти; миритись зі збагаченням владоможців і трохи мріяти про те, що можна пробитись у владний клас, якщо ефективно стучати на сусідів, колег та знайомих.
В обох випадках люмпену пропонують преференції за походження, вони обов'язково за рахунок інших (що їх для полегшення совісті називають лютими ворогами).
Росіянська ідеологічна пропаганда доволі успішно нав'язує дихотомію поміж "лівим та правим" як, у прикінцевому випадку, вибір поміж комунізмом та фашизмом в різних обгортках. В Україні цей спосіб мислення успішно накинуто і в багатьох вважається ледь не аксіомою. Звідси, наприклад, мотиви про "трагичний вибір" у часи війни між Сталіним і Гітлером, яких малюють в якості більшого та меншого зла у різних кобминаціях.
Маніпуляція настільки вправна, наскільки ж і примітивна. Вона схожа на те, наче вам пропонують визначатись поміж пурпуровим та бузковим відтинками спектру веселки, а коли ви тицяєте у всі інші кольори, то вас запевняють що всі вони є відтинками ціх двох.
Так само, малюють уявний вибір поміж двома різними варіантами соціалізму (державного капиталізму), авторитаризму, тоталітаризму і станової сегрегації та агресивного мілітаризму. Не кажучи вже про ніби необхідне обирання поміж двома імперськими моделями, чи навіть двома версіями одної імперської моделі.
Тобто, вибір малюється із повним викресленням всіх, власне, прийнятних варіантів, поміж якими, насправді, і буває важкий але приємний вибір, оскільки всі варіанти по-своєму добрі (на відміну від запропонованого вибору поміж злами).
Наявність соціалістичного коріння не тільки у більшовизмі але й в італійському фашизмі, німецькому націонал-соціалізмі зовсім не випадкова, навпаки, вона базова. Це стосується і сучасних рухів - необілшовизму, неонацизму, неофашизму.
Немає принципової різниці поміж приводом, задля якого громадянам пропонують віддати свободу державному апаратові: чи то задля безпеки від "інородців" (мигрантів, іновірців), чи від "капиталістів" (олігархів, клептократів). Результат буде один - ви опинитесь без свободи, а в разі виякування та вибякування потрапите в категорію жертв - посібників або першого, або другого жупелу.
Немає принципового водорозділу й поміж сегрегацією за расовим (мовним, етничним, кровним, релігійним) принципом чи за класовим (майновим, становим). В обох випадках йде знищення культурних і соціальних еліт та відбуваються етничні чистки.
У обох випадках міщанину пропонують легкий вибір: мало працювати, мало заробляти, натомість радіти невимовних успіхам імперії, лихам для сусідів та репресіям приниженої страти; миритись зі збагаченням владоможців і трохи мріяти про те, що можна пробитись у владний клас, якщо ефективно стучати на сусідів, колег та знайомих.
В обох випадках люмпену пропонують преференції за походження, вони обов'язково за рахунок інших (що їх для полегшення совісті називають лютими ворогами).