Гомер і Україна
Apr. 22nd, 2016 10:30 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanАлі Татар-заде
важкі будні кримської прокуратури. Мама і донька написали одна на одну доноси, що вона таємно бандерівка. Чешуть репу, жартують - посадити обох, чи що.
---
про серіал зі зловісною 66-ю серією не буду писати нічого, тому що тут я в замкненому колі. Не хочеться бути людиною, яка Пастернака не читала, але засуджує, не хочеться і виправдовувати, не хочеться і дивитись - все, що я поки що чув, навіть на захист, для мене особисто тягне антирекламою, прямо говорить: не дивісь цю лабуду, не дивісь, тобі що більше часу ні на що нема?
Я все пригадую Троянську війну очима Гомера. У нього там є хороші персонажі по обидві боки фронту. І батько епосу ніколи не ухилявся від складних коллізій. Разом з тим не забував, на чиєму він боці - навіть тепер, по закінченні війни, коли складалися поеми. Одіссей може бути рідкісно підступним, Ахіллес - напрочуд егоїстичним, Агамемнон - жадібним та самодурственим, а вони воюють на боці ахейців. Гектор, який воює на боці троянців, зображений як відважна і благородна людина, його майбутня вдова Андромаха викликає повне розуміння і співчуття, а колективний ворог малюється як сильний, розумний, хитрий, який не дає жодного шансу в разі помилки ахейців. Натомість свої елліни - вони схильні до чвар, легкомислені, часто вагаються, змінюють думки і навіть погляди, легко ведуться на будь-які хитрощі. З неприкритим презирством вимальовано лише одного персонажа - Терсита, який постійно віщує ахейцям поразку, нічого не пропонуючи для перемоги.
Багато гадають про те, чи були першими гомерові поеми, чи вони є шматками величезного епосу. Є навіть приказка - "Були ж, кажуть, і до Гомера поети!", яка тим не менш яскраво висвітлює саме його маштаб серед інших. Гадаю, що під враженням яскравих персонажів та непересічних драматичних сюжетів, які змінюють один одного в геніальній простоті, багато інших авторів потім потягнулися доповнювати епос своїми продовженнями і доповненнями. Після сотень років такого наслідування з'явилась команда трагиків, яка не тільки винесла героїв Гомера на нову психологічну висоту, але й дозволила собі експериментувати з їхніми характерами, вже не боячись тіні великого першого.
Думаю, що сьогодні Україні був би корисний цей досвід. Можна навіть зняти "осаду Трої" прямо у наші дні, перевдягнувши вічних персонажів у камуфляжі да давши їм в руки гвінтівки замість мечів. Головне, робити як Гомер - не наводнювати серіал або стрічку багаточисельними Терситами та іншими прохідними персонажами, мовляв, "простим людям - про простих людей". Нам потрібен епос, а не пародія. Пародія, сатира і самоіронія з'являються пізніше, в мирний час, коли старий пафос не актуальний.
важкі будні кримської прокуратури. Мама і донька написали одна на одну доноси, що вона таємно бандерівка. Чешуть репу, жартують - посадити обох, чи що.
---
про серіал зі зловісною 66-ю серією не буду писати нічого, тому що тут я в замкненому колі. Не хочеться бути людиною, яка Пастернака не читала, але засуджує, не хочеться і виправдовувати, не хочеться і дивитись - все, що я поки що чув, навіть на захист, для мене особисто тягне антирекламою, прямо говорить: не дивісь цю лабуду, не дивісь, тобі що більше часу ні на що нема?
Я все пригадую Троянську війну очима Гомера. У нього там є хороші персонажі по обидві боки фронту. І батько епосу ніколи не ухилявся від складних коллізій. Разом з тим не забував, на чиєму він боці - навіть тепер, по закінченні війни, коли складалися поеми. Одіссей може бути рідкісно підступним, Ахіллес - напрочуд егоїстичним, Агамемнон - жадібним та самодурственим, а вони воюють на боці ахейців. Гектор, який воює на боці троянців, зображений як відважна і благородна людина, його майбутня вдова Андромаха викликає повне розуміння і співчуття, а колективний ворог малюється як сильний, розумний, хитрий, який не дає жодного шансу в разі помилки ахейців. Натомість свої елліни - вони схильні до чвар, легкомислені, часто вагаються, змінюють думки і навіть погляди, легко ведуться на будь-які хитрощі. З неприкритим презирством вимальовано лише одного персонажа - Терсита, який постійно віщує ахейцям поразку, нічого не пропонуючи для перемоги.
Багато гадають про те, чи були першими гомерові поеми, чи вони є шматками величезного епосу. Є навіть приказка - "Були ж, кажуть, і до Гомера поети!", яка тим не менш яскраво висвітлює саме його маштаб серед інших. Гадаю, що під враженням яскравих персонажів та непересічних драматичних сюжетів, які змінюють один одного в геніальній простоті, багато інших авторів потім потягнулися доповнювати епос своїми продовженнями і доповненнями. Після сотень років такого наслідування з'явилась команда трагиків, яка не тільки винесла героїв Гомера на нову психологічну висоту, але й дозволила собі експериментувати з їхніми характерами, вже не боячись тіні великого першого.
Думаю, що сьогодні Україні був би корисний цей досвід. Можна навіть зняти "осаду Трої" прямо у наші дні, перевдягнувши вічних персонажів у камуфляжі да давши їм в руки гвінтівки замість мечів. Головне, робити як Гомер - не наводнювати серіал або стрічку багаточисельними Терситами та іншими прохідними персонажами, мовляв, "простим людям - про простих людей". Нам потрібен епос, а не пародія. Пародія, сатира і самоіронія з'являються пізніше, в мирний час, коли старий пафос не актуальний.