![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Свідома туфта у «справі Гримчака»
Aug. 15th, 2019 12:26 pmVolodymyr Boiko
Генеральний, прости господи, прокурор, який зненацька довідався про затримання одного зі своїх найближчих друзів Юрія Гримчака, повідомив те, чого говорити йому не можна було ні в якому випадку – що Гримчак був викритий на отриманні хабара в розмірі 480 тис. доларів. Бо в такому разі кримінальне провадження щодо Гримчака мало б розслідуватись Національним антикорупційним бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А, насправді, Гримчака затримали в «справі Майдану», яке вже п’ять років безуспішно розслідує Сергій Горбатюк.
Оскільки з процесуальної точки зору має місце явна туфта й фальсифікація матеріалів кримінального провадження, дозволю собі висловити припущення, що ж відбулось насправді.
( Read more... )
Що ж стосується «справи Гримчака», то при тому, що на Юрії Миколайовичу нема де тавра ставити, справа явна сфальсифікована, а розслідування ведеться неналежним органом з кричущим порушенням вимог процесуального закону. Це зроблено свідомо, оскільки в разі, якби досудове розслідування велось на законних підставах, процесуальне керівництво мала б здійснювати Спеціалізована антикорупційна прокуратура. А цього Ситнику з якихось причин не хочеться.
І головний нюанс. Реєстрація кримінального провадження за ознаками ч.4 ст. 190 КК України, тобто шахрайства, означає, що, з точки зору слідства, Гримчак брав гроші не з метою передати їх якомусь судді або чиновнику Мінкульту за прийняття неправомірного рішення в інтересах забудовника-хабародавця (саме таку версію озвучив Луценко), а що він планував обманути забудовника й залишити ці гроші собі, не маючи реальних можливостей «вирішити проблему». Тобто, ніякої системної корупції немає, є лише окремі шахрайські вчинки з боку окремих громадян.
Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко та його найближчий соратник (на той час – заступник голови Донецької облдержадміністірації з питань зв'язків з правоохоронними органами) Юрій Гримчак. 2005 рік.
Генеральний, прости господи, прокурор, який зненацька довідався про затримання одного зі своїх найближчих друзів Юрія Гримчака, повідомив те, чого говорити йому не можна було ні в якому випадку – що Гримчак був викритий на отриманні хабара в розмірі 480 тис. доларів. Бо в такому разі кримінальне провадження щодо Гримчака мало б розслідуватись Національним антикорупційним бюро України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А, насправді, Гримчака затримали в «справі Майдану», яке вже п’ять років безуспішно розслідує Сергій Горбатюк.
Оскільки з процесуальної точки зору має місце явна туфта й фальсифікація матеріалів кримінального провадження, дозволю собі висловити припущення, що ж відбулось насправді.
( Read more... )
Що ж стосується «справи Гримчака», то при тому, що на Юрії Миколайовичу нема де тавра ставити, справа явна сфальсифікована, а розслідування ведеться неналежним органом з кричущим порушенням вимог процесуального закону. Це зроблено свідомо, оскільки в разі, якби досудове розслідування велось на законних підставах, процесуальне керівництво мала б здійснювати Спеціалізована антикорупційна прокуратура. А цього Ситнику з якихось причин не хочеться.
І головний нюанс. Реєстрація кримінального провадження за ознаками ч.4 ст. 190 КК України, тобто шахрайства, означає, що, з точки зору слідства, Гримчак брав гроші не з метою передати їх якомусь судді або чиновнику Мінкульту за прийняття неправомірного рішення в інтересах забудовника-хабародавця (саме таку версію озвучив Луценко), а що він планував обманути забудовника й залишити ці гроші собі, не маючи реальних можливостей «вирішити проблему». Тобто, ніякої системної корупції немає, є лише окремі шахрайські вчинки з боку окремих громадян.
Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко та його найближчий соратник (на той час – заступник голови Донецької облдержадміністірації з питань зв'язків з правоохоронними органами) Юрій Гримчак. 2005 рік.