хай трясуться, хай трясуть. Зло кінець кінцем обертається проти того, хто його сіє

Watch on YouTube

Алі Татар-заде
п’ятий рік окупанти трясуться самі і трясуть інших, чим ближче до 18 травня - роковин депортації кримських татар.
Дратувала їх ця дата давно - і серед місцевих були “дратівливі”, яких би тепер ми назвали ватаю. “Нушьто ім всьо нєймьоца”, “Ну малалі чіво била”, “У міня дєда вапщє раскулачілі, я же малчю” - був такий поганенький шопоток за спиною кожного кримського татарина, ще в українські часи.

Я завжди підозрював, що неспокій та смуток мають діти й онуки тих, хто це все влаштовував. Ну не може здорова людина лютитись від згадки про злочин, до якого вона не причетна. Я спокійно слухаю про вірменський геноцид, бо мої прабатьки ніяким до цього боком. Про волинську трагедію - з тої ж причини. Про голокост, про злочини в колишніх “югославіях”. Звичайна реакція на далеку трагедію - легке співчуття жертвам. Це коли вона далека. Близькі трагедії сприймаються ще ближче, і останнє що має спадати на думку - винуватити й ненавидити самих постраждалих. Але, повторюся, з одним виключенням. Якщо твій дід сам це творив, чи твої бабки-тьоті-мамки із цього добре нажилися - то тебе буде трясти що разу, кожен рік, і все тут.

А може вони й недаремно трясуться. Адже цього дня відбувалися різні події у різний час. У травні 1917, наприклад, було створено перший загін кримськотатарської самооборони. Тоді ж йшла українізація сімферопольської піхоти та севастопольської фльоти.

А 18 травня 1918 кримськотатарський Курултай, вдруге за свою історію, на своєму засіданні зробив спробу взяти владу на півострові в свої руки: створив Кримський уряд, призначив його головою Джафера Сейдамета, доручив йому сформувати кабінет разом з німцями і росіянами.

Так що хай трясуться, хай трясуть. Зло кінець кінцем обертається проти того, хто його сіє. Хочу дожити сам до розплати і щоб ті, хто трясуть, теж до неї дожили.
Тепер вже їм не відробитися ліцемірним блюзнірським: “А мене за що? Разві ето я вас депортував”.
— Ти не депортував, ти надто юний для цього. Але ти стучав на сусідів і співслуживців, хто пішов цього дня, чи напередодні. Ти колаборував та окупував, ти ходив і радісно казав - “Нунаканєцта запрєтілі етат шабаш”. Ти допомагав травити і виявляти. Тебе є за що. Вже п’ятий рік є за що, а скільки ще років таких буде?

Пра е-демократию, и турбобюрократию и прочее такое

Stanislav Kukareka
Короче, тут таки без лекции - никак :) Начнем издалека, в чем сила крипты,брат? И более того, в чем сила денег, была и есть, и даже банковской системы, в ее исходном виде? В архитектуре. Там к человеку не привязан ни кошелек с биткойнами, ни монета золотая, и даже (в общем случае) банковский счет. Совсем не привязаны. И в этом сила, в том ключевой момент архитектуры и в том залог победы. А вы по старой крепостнической традиции все норовите все привязать к какому-то конкретному Ивашке. Почему? Да потому что у Ивашки есть спина, и его можно в итоге выдрать на конюшне, плетьми. Или к примеру посадить в тюрьму. И это есть фундаментальная разница в подходах, вот потому и популярны столь идеи всяческой "сквозной идентификации". Они на первый взгляд проще, и для всяких девственных в плане архитектуры и системотехники мозов понятнее звучат, но там на самом деле грабли есть смертельные и непреодолимые. Давно истоптанные кстати и описанные.

Так вот, умные люди давно уж поняли всю слабость систем с тотальной идентификацией. И множество их недостатков, включая кстати и сомнительную масштабируемость, и не помогут там никакие компъютеры если система эта достаточно велика, там будут проблемы и ... Еще
( Read more... )

Пра е-демократию, и турбобюрократию и прочее такое - 2

Stanislav Kukareka
Итак, давайте вернемся к квазисубъектам. Что это вообще такое? Это т.н. ролевая модель которая обильно и плодотворно используется во многих областях. Появился рынок, продавец и покупатель, и деньги, что обслуживают эту абстракцию. Один дает деньги, другой - дает товар. И все. Не важно кто они, откуда и зачем, не важно из какой страны, кто с кем в родстве, к каким принадлежат кастам и кто кому принес вассальную присягу. Все это не важно, продавец, покупатель, товар и деньги. И все. Абстракция. И чем абстракция проще тем она мощнее, в том и есть весь ее смысл и предназначение. И по итогу она начала наполняться совсем новым смыслом. Появились приказчики и просто "продавцы" как профессия. Которые сами не были владельцами товара, а выступали как доверенные лица, замещали в этой роли истинного владельца товара. Появились спекулянты, они же купцы которые поочередно выступали то покупателем то продавцом и получали там некоторую разницу. С чего и жили. Их потом сильно клеймили большевики и коммунисты, но они даже искоренить их не смогли. И оказалось что это очень важный элемент рынка, без которого тот просто не работает. И много там еще чего появилось в развитие этой идеи, включая по товарное, а затем и промышленное производство, специализация, технологический прогресс и.т.д. Ведь без торговли оно не имеет смысла, куда девать плоды своих трудов если их некому продать? Отож. Но в базе - там абстракция продавца и покупателя, и собственно абстракция денег. Максимально простые абстракции, и потому столь мощные.

Потом появилась концепция кредита, банков, "безнала" даже и прочего такого, и это тоже все были абстракции. То есть они порождали неких субъектов виртуальных, как то должника и кредитора например, и далее саму концепцию банка с обширным кругом его функций, а дальше появилась там идея про гарантии и прочее. Снова таки обширнейшая система неких абстракций. Но там появились и шероховатости. Так например соотнесение "должника" как роли с лицом физическим и владельцем некоего майна. Ибо он в роли должника мог выступить более одного раза (перед разными кредиторами) а личность (и имущество) у него едины и монолитны. И так появились процедуры банкротства, или например институт залога.( Read more... )