Алі Татар-заде
Навіяне трирічним спостереженням з-за-по-того боку колючого паребрику.
Бандерівці жили у стані постійної війни та невсипущої пильності. "Розмовляй не з ким можна, а з ким треба, говори не про що можна, а про що треба" - таку фразу приписують одному з чільних бандерівців.
Час показав, чому вони були такі диваки.
Чимало кримчан і дончан зазнало біди через те, що їхні знайомі не були бандерівцями, хоча й іноді звались такими. Буває, приїдуть біженці, які залишили дома близьких та друзів, та не відрізали собі шлях додому.
- Тук-тук, - стучиться до них преса, буває, в обличчі доброго знайомого. - Ми напишемо про вас кльовий репортаж.
- Добре, тільки без імен, - кажуть біженці. - По-перше, у нас там родичі, по-друге, може ще повернемось доробити певні справи.
- Звичайно! - кажуть в пресі. Проходять дні. На шпальти, етер чи сайт виходить матеріал, і там фігуранти названі по імені, батюшке і матушке.
( Read more... )