don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2024-01-26 01:50 pm
don_katalan) wrote2024-01-26 01:50 pm
Рухаємося тим не менш далі оскільки виходу іншого немає!
Станислав Кукарека
Это характерно не только для нынешних. Так было с любой властью в этой стране. И кстати в прошлой (еще в СССР) тоже было то же самое. И тут самое место тому самому "анализу и синтезу".... Пропасть между декларациями и рельностью настолько непреодолима что использовать те декларируемые ценности, критерии и прочее для оценки конкретных лиц и действий - не представляется. И потому там результат заведомо немного предсказуем. Использовать же "неформальные" критерии тоже нельзя в публичной плоскости, ибо тогда как минимум придется их публично озвучивать. И это тупик. Где все все знают, все понимают, только сказать ничего не могут, как собаки и студенты.
Вот если говорить о энергетике в частности - то какие там вообще стояли цели и задачи? Обеспечение населения услугами и проча социальна роль? Или обеспечение бизнеса (и в частности - промышленности) на неких условиях что обеспечивают конкурентоспособность потребителю? Или развитие каких то предприятий отрасли (частных или государственных)? Или к примеру "наполнение бюджетов"? А может "выполнение рекомендаций" всяких там "партнеров" по реформированию рынка, и выполненье обязательств в этой сфере? Или обеспечение политической лояльности видных фигур того рынка? Вот видите как тут много критериев, целей и задач. И эти задачи во многом ведь противоречивы, где только что нибудь одно из двух.
И просто невозможно просто так вот взять и что нибудь из этого - поставить "во главу угла" публично, ибо кому нибудь будет обидно, а кто нибудь окажется лжецом. В СССР ведь было то же самое, где несмотря на выполнение (и перевыполнение) всяких "тезисов сьездов", программ правительственных, квартальных, годовых и пятилетних планов и неустанную заботу партии о народе - был дефицит сральной бумаги и далеко не только ее одной. Нельзя там было говорить ни о причинах ни о следствиях ибо сильно обидно получалось. Что либо планы те хреновые (и тезисы сьездов), либо нихрена они не выполняются (но никого не посадили), либо вообще всем глубоко насрать на судьбы и бумаги сральной и вообще многострадального народа... Сейчас ведь то же самое, дословно. И закончится оно примерно так же как и в прошлый раз. И это тоже может быть часть плана...
-----
Alexey Kucherenko · Спостереження та висновки
У молодих осіб, які волею випадку зараз здійснюють управління державою, окрім інших позитивно/негативних рис є одна знакова і вкрай мерзотна - вони категорично не хочуть і не люблять визнавати свої очевидні помилки та про#би.
На межі істерики та ненависті до опонента.
Чого варта одна тільки клоунада під назвою «Маю право на помилку!»
За моїми спостереженнями на жаль більшість з них страждає відсутністю глибокої базової освіти (заочні або куплені дипломи, тижневі експрес-курси з якимись сертифікатами), ніяким практичним досвідом, нерозумінням причинно-наслідкових звʼязків та якимись непомірними та смішними амбіціями, які базуються виключно на тимчасовій належності до «моновлади».
Відповідно вони не розуміють базову послідовність будь-якого процесу розвитку - спочатку АНАЛІЗ, потім СИНТЕЗ!
Без аналізу та ретельного обʼєктивного розбору своїх помилок, причин та умов їх здійснення, відповідних змін та управлінських рішень - ніякого руху вперед бути не може.
Для мене - вихідця з «глушківського» відділу Інституту кібернетики це аксіома.
Саме тому інколи дуже важливо нагадати попередню ситуацію коли тебе не зрозуміли чи не схотіли зрозуміти, запропонувати шляхи її виправлення та трішки підтиснути для прийняття адекватного рішення.
Але ж для цього треба мати справу з адекватною та самокритичною людиною з розумінням базових принципів - а ось з цим зараз реальна біда.
Яскравих прикладів цього політико-управлінського колапсу я особисто можу навести безліч - думаю що ви і самі все розумієте.
Дуже знаковою стала нещодавна розмова з одним з «монокоаліціянтів».
Пропоную - давай зробимо фахову неполітичну групу експертів в рамках якоїсь ТСК та розберемося з «ефективністю» управління державними енергокомпаніями - там реальна катастрофа.
Відповідь порадувала своєю відвертістю - а навіщо?! І так очевидно що там провал, висновки будуть вбивчими, вдарить по владі і по нашому рейтингу, ми не потрапимо в наступну ВР.
І таки правий, чортяка!
Коло замкнулося!
І останнє. Я не наївна дитина і чудово розумію що якось так було завжди - саме в цьому до речі на сьогодні основна причина нинішньої ситуації.
Але раніше (кажу це щиро) як мінімум практично всі урядовці чи політики все розуміли (окрім відверто тупих) - це давало завжди можливість після публічних заходів та публічного популізму завжди в закритому колі обговорити реальну ситуацію, зрозуміти один одного, потиснути один одному руки і домовитися про якісь скоординовані (можливо непублічні) спільні дії по її виправленню.
На жаль зараз такі можливості практично вкрай обмежені оскільки в класичній геометрії паралельні площини аж ніяк не перетинаються.
А слухати пʼятий рік про «поганих папередників» вже категорично немає бажання.
Це був крик душі якщо шо.)
Рухаємося тим не менш далі оскільки виходу іншого немає!
Это характерно не только для нынешних. Так было с любой властью в этой стране. И кстати в прошлой (еще в СССР) тоже было то же самое. И тут самое место тому самому "анализу и синтезу".... Пропасть между декларациями и рельностью настолько непреодолима что использовать те декларируемые ценности, критерии и прочее для оценки конкретных лиц и действий - не представляется. И потому там результат заведомо немного предсказуем. Использовать же "неформальные" критерии тоже нельзя в публичной плоскости, ибо тогда как минимум придется их публично озвучивать. И это тупик. Где все все знают, все понимают, только сказать ничего не могут, как собаки и студенты.
Вот если говорить о энергетике в частности - то какие там вообще стояли цели и задачи? Обеспечение населения услугами и проча социальна роль? Или обеспечение бизнеса (и в частности - промышленности) на неких условиях что обеспечивают конкурентоспособность потребителю? Или развитие каких то предприятий отрасли (частных или государственных)? Или к примеру "наполнение бюджетов"? А может "выполнение рекомендаций" всяких там "партнеров" по реформированию рынка, и выполненье обязательств в этой сфере? Или обеспечение политической лояльности видных фигур того рынка? Вот видите как тут много критериев, целей и задач. И эти задачи во многом ведь противоречивы, где только что нибудь одно из двух.
И просто невозможно просто так вот взять и что нибудь из этого - поставить "во главу угла" публично, ибо кому нибудь будет обидно, а кто нибудь окажется лжецом. В СССР ведь было то же самое, где несмотря на выполнение (и перевыполнение) всяких "тезисов сьездов", программ правительственных, квартальных, годовых и пятилетних планов и неустанную заботу партии о народе - был дефицит сральной бумаги и далеко не только ее одной. Нельзя там было говорить ни о причинах ни о следствиях ибо сильно обидно получалось. Что либо планы те хреновые (и тезисы сьездов), либо нихрена они не выполняются (но никого не посадили), либо вообще всем глубоко насрать на судьбы и бумаги сральной и вообще многострадального народа... Сейчас ведь то же самое, дословно. И закончится оно примерно так же как и в прошлый раз. И это тоже может быть часть плана...
-----
Alexey Kucherenko · Спостереження та висновки
У молодих осіб, які волею випадку зараз здійснюють управління державою, окрім інших позитивно/негативних рис є одна знакова і вкрай мерзотна - вони категорично не хочуть і не люблять визнавати свої очевидні помилки та про#би.
На межі істерики та ненависті до опонента.
Чого варта одна тільки клоунада під назвою «Маю право на помилку!»
За моїми спостереженнями на жаль більшість з них страждає відсутністю глибокої базової освіти (заочні або куплені дипломи, тижневі експрес-курси з якимись сертифікатами), ніяким практичним досвідом, нерозумінням причинно-наслідкових звʼязків та якимись непомірними та смішними амбіціями, які базуються виключно на тимчасовій належності до «моновлади».
Відповідно вони не розуміють базову послідовність будь-якого процесу розвитку - спочатку АНАЛІЗ, потім СИНТЕЗ!
Без аналізу та ретельного обʼєктивного розбору своїх помилок, причин та умов їх здійснення, відповідних змін та управлінських рішень - ніякого руху вперед бути не може.
Для мене - вихідця з «глушківського» відділу Інституту кібернетики це аксіома.
Саме тому інколи дуже важливо нагадати попередню ситуацію коли тебе не зрозуміли чи не схотіли зрозуміти, запропонувати шляхи її виправлення та трішки підтиснути для прийняття адекватного рішення.
Але ж для цього треба мати справу з адекватною та самокритичною людиною з розумінням базових принципів - а ось з цим зараз реальна біда.
Яскравих прикладів цього політико-управлінського колапсу я особисто можу навести безліч - думаю що ви і самі все розумієте.
Дуже знаковою стала нещодавна розмова з одним з «монокоаліціянтів».
Пропоную - давай зробимо фахову неполітичну групу експертів в рамках якоїсь ТСК та розберемося з «ефективністю» управління державними енергокомпаніями - там реальна катастрофа.
Відповідь порадувала своєю відвертістю - а навіщо?! І так очевидно що там провал, висновки будуть вбивчими, вдарить по владі і по нашому рейтингу, ми не потрапимо в наступну ВР.
І таки правий, чортяка!
Коло замкнулося!
І останнє. Я не наївна дитина і чудово розумію що якось так було завжди - саме в цьому до речі на сьогодні основна причина нинішньої ситуації.
Але раніше (кажу це щиро) як мінімум практично всі урядовці чи політики все розуміли (окрім відверто тупих) - це давало завжди можливість після публічних заходів та публічного популізму завжди в закритому колі обговорити реальну ситуацію, зрозуміти один одного, потиснути один одному руки і домовитися про якісь скоординовані (можливо непублічні) спільні дії по її виправленню.
На жаль зараз такі можливості практично вкрай обмежені оскільки в класичній геометрії паралельні площини аж ніяк не перетинаються.
А слухати пʼятий рік про «поганих папередників» вже категорично немає бажання.
Це був крик душі якщо шо.)
Рухаємося тим не менш далі оскільки виходу іншого немає!