Diana Makarova · ДЕНЬ 32

[don_katalan]

Історія нашої війни - крута й заплутана штука.
Історія нашої війни, крім всього іншого - ще й повірка цінностей. Головна з яких - життя захисника. Але не для всих. Для декого тут головне - аплодисменти глядачів.
... що відбулось в цей день (увечері) і що цьому передувало - я не буду сьогодні розповідати. Я й так багато про це розповідала. В 2014 році щодня, по кілька постів. Далі - щоразу 27 жовтня кожного року. Тож хто знає, той знає. Хто не цікавився, нехай погуглить. Гуглити - "32 блокпост"
У Вікі більш-менш точне викладення.
А не цікаво, то й не гугліть. Бо ще чого скажете - цікавитись історією війни. Пхе, для чого це, вигадають таке...
Що можна пробачити, а що - ніколи?
Чи дійсно відбувся перелом ведення бойових дій після цієї історії? - так, тоді відбувся. Тоді нарешті скінчилась війна блокпостів і можемо сказати, що знадобилось півроку війни, аби наше військове керівництво нарешті зрозуміло те, що лежало на поверхні:
ВОРОГ НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО ЙДЕ ДОРОГАМИ
ВОРОГ МОЖЕ ОТОЧУВАТИ ПОЗИЦІЮ З ФЛАНГІВ
І ЯКЩО ДЛЯ ЦЬОГО ТРЕБА ПРОБИВАТИСЬ ПОЛЯМИ - ВОРОГ ПІДЕ ПОЛЯМИ
ДОКИ ВИ, ІДІОТИ, БУДЕТЕ ТРИМАТИ ДОРОГУ
ЯК ІДІОТИ...
Тоді закінчилась війна блокпостів.
Але не закінчилась війна брехні.
Але не закінчилась війна УБД (Умри, Буся, Дивовижно!)
Умри, Буся, геройськи.
Умри так, щоб тобі аплодували глядачі і тисячі людей у фейсбуці поставили тобі свічечку в коментах. Гіфочку в постах.
Історія цього дня і його вечора - ще й відповідь, чому я презирливо ставлюсь до тих, хто й досі донатить Бірюкову. Хто молиться на Порошенко. Саме тоді, в жовтні 2014 року, було вже ясно, що Петро Олексійович кине на смерть людей задля власної вигоди, а Юра буде вдохновенно брехати, тільки б догодити патрону. Не зважаючи на те, що його брехня приречує людей на смерть.
Потім стало зрозуміло, що Володимир Зеленський, а також його полководці, обидва головних, і Залужний, і Сирський, а також дещо нижні чини, продовжать знищення військових:
- задля аплодисментів
- для хороших рапортів
- тому що інакше не вміють
Умри, Буся, Дивовижно - так розшифровується УБД.
Як бачите, я в цьому пості нікого не похвалила, ні порошенських, ні зеленських. Ні залужних, ні сирських.
Історія нашої війни - крута штука. І знати її теж круто. Хотіти знати - тим більше. Для чого? О, це дуже просто. Для того, аби розуміти - звідки взялась тяга до стирання батальйонів. До стирання бригад.
Умри, Буся, Дивовижно.
Потім тобі поставлять пам'яник.
Історія 32 блокпосту про 112 чоловік, які не хотіли вмирати.
Особливо вони не хотіли вмирати тупо. Заради глядацьких аплодисментів.
Але порушувати наказ вони теж не хотіли.
Історія 32 блокпосту - про безмежну звитягу.
Про побратимство. Бо загинули в цій історії у першу чергу ті, хто, не маючи майже надій, все ж йшов на виручку побратимів.
Історія 32 блокпосту про співдружність фронту й тилу. Тоді ще була живою ця співдружність. Про те, що можуть зробити у цій війні цивільні, коли вони йдуть на виручку військовим.
... а ще історія 32 - ще й історія про тих, хто пробачив.
Простив.
І продовжив молитись брехунам - брехунам заради красивої картинки. Картинки красивої гладіаторської смерті.
- Умри, Буся, Дивовижно! - сказали одні.
- О так! Нам треба красива картинка геройської смерті! - заволали інші і приготували свічечки і гіфочки.
Історія 32 - ще й історія про висновки, які не були зробленими.
І в результаті гинули і гинуть тисячі наших захисників, виконуючи нові й нові - старі безглузді накази.
Накази тримати позицію будь-якою ціною.
Муженко-Залужний-Сирський.
Порошенко-Зеленський.
Вітаю вас всих з Днем Виходу 32 блокпосту. Нехай він вам сниться снами про Бахмут і Соледар, Маріуполь і Вугледар, Селідове і Часік, Попасну і далі, далі, далі...
Загиблим - честь.
Кому незрозумілий пост - та лізьте ж у вікі, чи що. Або не лізьте. Хотіли б, то давно полізли б.
фото зроблено в районі сіл Сміле і Хороше Віктором Гурняком