don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2020-11-22 05:21 pm
don_katalan) wrote2020-11-22 05:21 pm
оті всі двоглаві орли з його боку завжди були недоречними
Історичні дописи від Рудої Пані
22-го листопада 1472 року в Успенському соборі Москви відбулося вінчання великого князя Московського Івана III Васільєвича (1440-1505) з візантійською "царівною" (насправді ні) Софією Палеологинею (бл.1455-1503).
Саме від цього шлюбу на Москві знесло даха відносно її історичної християнської місії в якості "третього Риму", як спадкоємиці Візантійської імперії, яку захопили османи 1453 року, і яка була "другим Римом" після самого Риму. Саме після свого шлюбу з візантійкою князь Іван почав називати себе в офіційних документах "царем", і тоді ж в новому гербі Московського царства з'явився типово візантійський двоглавий орел, яким московский князь декларував свої претензії на спадщину Константинополя.
Але справа в тому, що всі ці забаганки Москви (як і завжди), не мали під собою жодного не те що юридичного, ба навіть хоча б логічного обгрунтування, і вже навіть сучасниками сприймалися, щонайменш, з подивом.
По-перше, Софія Палеолог ніколи не була візантійською царівною. Її батько Хома (1409-1465), наймолодший з восьми синів імператора Мануіла II, на момент падіння Константинополя обіймав посаду деспота Мореії. Так, після загибелі під час штурму столиці Візантії в 1453 році османами свого старшого бездітного брата, останнього візантійського імператора Констянтина XI Палеолога, він мав всі законні права на престол Візантії, які визнавали всі європейські монархії того часу. Але, за зрозумілими причинами, Хома ніколи не був вінчаний на царство та ніколи не правив. Саме тому його донька ніколи не була царівною. Хоча, безумовно, Софія була представницею відомої правлячої династії Палеологів, які обіймали трон Константинополя два століття.
По-друге, з точки зору православних канонів цей шлюб був інцестом і не мав статися, хоча про це тоді, зрозуміло, ніхто навіть не згадував. Бо рідна тітка великого князя Івана Васільєвіча, княжна московська Анна Васільєвна (1393-1417), в 1411 році була видана заміж за рідного дядька Софії Палеолог, імператора Іоанна VIII (1392-1448).
По-третє, Софія Палеолог не була єдиною дитиною свого батька. В неї були два старших брати, Андрій та Мануіл, які після смерті свого батька Хоми в 1465 році стали законними спадкоємцями примарного трону Візантії. І те, що старший з братів, Андрій, все своє життя продавав свої права на візантійську корону всім бажаючим європейським правителям, а молодший, Мануіл, після того, як в 1477 році повернувся до Константинополя, прийняв іслам та продав свої імператорські права завойовнику Візантії султану Мехмеду II, аж ніяк не позбавляє їх законних прав на користь великого князя Московського. Так що оті всі двоглаві орли з його боку завжди були недоречними.
По-четверте, відносно якоїсь виключної та високої "духовності", яку Москва в особі свого великого князя отримала від нащадниці втілення православної християнської традиції. Аж до свого вінчання з Іваном Васильєвичем Софія Палеолог була католичкою. Так, після народження вона була хрещена в православную віру з ім'ям Зоя. Але після падіння Мореї під натиском османів в 1460 році її родина змушена була шукати притулку у папи римського Пія II (1405-1464), головною умовою якого, безумовно, було прийняття всією родиною католицького віросповідання. Разом з ним маленька Зоя, який тоді було близько п'яти років, отримала нове ім'я Софія та, безумовно, була вихована в суворій католицькій традиції. До речі - навіть заочні заручини Івана III та Софії Палеолог відбулися в Римі 1-го червня 1475 року за католицьким обрядом. До православ'я майбутня московська княгиня повернулася вже в Москві. Але при цьому не повернула собі своє православне ім'я Зоя.
По-п'яте, відносно якихось сакральних ознак візантійської влади, династичних коштовностей та рідкісних старовинних книжок, які-де Софія привезла до Москви в якості посагу. Її батько ніколи не мав доступу до державної візантійської скарбниці, і після своєї втечі в 1460 з Мореї аж до самої смерті жив в Римі в якості нахлібника папи. Весь посаг Софії Палеолог складав 6 тисяч дукатів (міланський герцог Лодовіко Моро приблизно за тих часів мав місячний дохід в 55-60 тисяч дукатів). Майбутня московська княгіня виховувалася в умовах суворої економії. Настільки суворої, що набагато пізніше її високий статус на Москві та високошляхетне походження не завадили їй обікрасти скарбинцю власного чоловіка.
Але про це вже якось іншим разом.
-
22-го листопада 1472 року в Успенському соборі Москви відбулося вінчання великого князя Московського Івана III Васільєвича (1440-1505) з візантійською "царівною" (насправді ні) Софією Палеологинею (бл.1455-1503).
Саме від цього шлюбу на Москві знесло даха відносно її історичної християнської місії в якості "третього Риму", як спадкоємиці Візантійської імперії, яку захопили османи 1453 року, і яка була "другим Римом" після самого Риму. Саме після свого шлюбу з візантійкою князь Іван почав називати себе в офіційних документах "царем", і тоді ж в новому гербі Московського царства з'явився типово візантійський двоглавий орел, яким московский князь декларував свої претензії на спадщину Константинополя.
Але справа в тому, що всі ці забаганки Москви (як і завжди), не мали під собою жодного не те що юридичного, ба навіть хоча б логічного обгрунтування, і вже навіть сучасниками сприймалися, щонайменш, з подивом.
По-перше, Софія Палеолог ніколи не була візантійською царівною. Її батько Хома (1409-1465), наймолодший з восьми синів імператора Мануіла II, на момент падіння Константинополя обіймав посаду деспота Мореії. Так, після загибелі під час штурму столиці Візантії в 1453 році османами свого старшого бездітного брата, останнього візантійського імператора Констянтина XI Палеолога, він мав всі законні права на престол Візантії, які визнавали всі європейські монархії того часу. Але, за зрозумілими причинами, Хома ніколи не був вінчаний на царство та ніколи не правив. Саме тому його донька ніколи не була царівною. Хоча, безумовно, Софія була представницею відомої правлячої династії Палеологів, які обіймали трон Константинополя два століття.
По-друге, з точки зору православних канонів цей шлюб був інцестом і не мав статися, хоча про це тоді, зрозуміло, ніхто навіть не згадував. Бо рідна тітка великого князя Івана Васільєвіча, княжна московська Анна Васільєвна (1393-1417), в 1411 році була видана заміж за рідного дядька Софії Палеолог, імператора Іоанна VIII (1392-1448).
По-третє, Софія Палеолог не була єдиною дитиною свого батька. В неї були два старших брати, Андрій та Мануіл, які після смерті свого батька Хоми в 1465 році стали законними спадкоємцями примарного трону Візантії. І те, що старший з братів, Андрій, все своє життя продавав свої права на візантійську корону всім бажаючим європейським правителям, а молодший, Мануіл, після того, як в 1477 році повернувся до Константинополя, прийняв іслам та продав свої імператорські права завойовнику Візантії султану Мехмеду II, аж ніяк не позбавляє їх законних прав на користь великого князя Московського. Так що оті всі двоглаві орли з його боку завжди були недоречними.
По-четверте, відносно якоїсь виключної та високої "духовності", яку Москва в особі свого великого князя отримала від нащадниці втілення православної християнської традиції. Аж до свого вінчання з Іваном Васильєвичем Софія Палеолог була католичкою. Так, після народження вона була хрещена в православную віру з ім'ям Зоя. Але після падіння Мореї під натиском османів в 1460 році її родина змушена була шукати притулку у папи римського Пія II (1405-1464), головною умовою якого, безумовно, було прийняття всією родиною католицького віросповідання. Разом з ним маленька Зоя, який тоді було близько п'яти років, отримала нове ім'я Софія та, безумовно, була вихована в суворій католицькій традиції. До речі - навіть заочні заручини Івана III та Софії Палеолог відбулися в Римі 1-го червня 1475 року за католицьким обрядом. До православ'я майбутня московська княгиня повернулася вже в Москві. Але при цьому не повернула собі своє православне ім'я Зоя.
По-п'яте, відносно якихось сакральних ознак візантійської влади, династичних коштовностей та рідкісних старовинних книжок, які-де Софія привезла до Москви в якості посагу. Її батько ніколи не мав доступу до державної візантійської скарбниці, і після своєї втечі в 1460 з Мореї аж до самої смерті жив в Римі в якості нахлібника папи. Весь посаг Софії Палеолог складав 6 тисяч дукатів (міланський герцог Лодовіко Моро приблизно за тих часів мав місячний дохід в 55-60 тисяч дукатів). Майбутня московська княгіня виховувалася в умовах суворої економії. Настільки суворої, що набагато пізніше її високий статус на Москві та високошляхетне походження не завадили їй обікрасти скарбинцю власного чоловіка.
Але про це вже якось іншим разом.
-
no subject
Віходить що продали Константинополь і оптом і в різницю...