don_katalan | Diana Makarova · Я це ненавиджу.

Крім тих, хто вбиває українські міста - їх вже навіть немає сил ненавидіти, хочеться просто чавити як тарганів - ненавиджу я ще й це явище. Я знаю його з 2014 року. Нічого не змінюється, явище не проходить. Воно живе як ленін-жив, як мавзолей, як наше безнадійне очікування лебединого озера.
Коли вони сидять, сидять, сидять... До останнього сидять.
А потім кличуть на допомогу.
І люди мчать на допомогу. Ризикують життями. Потрапляють під обстріли під час евакуацій.
Ну, як? Вони ж все насправді знають. Вони не перший рік живуть у війні чи поблизу війни. Вони навіть приблизно вміють вирахувати час до перетворення їхнього міста чи села в руїни.
І все одно вони сидять.
А потім все одно кличуть на допомогу.
І нічого не змінюється в цій картині вже одинадцять плюс років.