don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2025-04-20 09:01 am
don_katalan) wrote2025-04-20 09:01 am
Алі Татар-заде · цікава історія з демонізацією Хозарії.
Перші її прояви лунали в царистській росії, переважно від неісториків, яким було достатньо що в світлі нещодавно відкритих документів верхівка хозарів певний час сповідувала юдейство.
Історики в той час ще замислено чухали потилиці, як московитські так і бородаті українські, бо не було зрозуміло, який з десятка документів про це справжній, а який підробка
Від зневажливо-нівелюючого ставлення ("атмстіть нєразумним хазарам") до лютої ненависті царистів прямо спонукав антисемитизм.
У двадцяті та тридцяті роки інерція революційного переглядання історії торкнулася й Хозарії.
Майбутній метр з цього питання, молодий Артамонов, встиг прославити Хозарію як значне та фундаментальне державне утворення, передтечу московитської державности, і звісно "прогресивную роль для человечества".
Цензура заохочувала подібні погляди з причин, по-перше, показати дулю буржуазним націоналістам своїм інтернаціональним об'єктивизмом, по-друге в росії спостерігалося щось зовсім мало древніх гасударств.
Все змінилося 1951 року, коли сталін наважився винищити єврейство в доуральскій частині ссср.
Аноним "іванов" аж у газеті "правда", за яким злі язики кажуть ховався майбутній академік Рибаков, написав статтю про непомірне возвеличение антирусской Хазарии в работах некоторих академіков.
А оскільки некоторим академіком був єдиний на всю країну Артамонов, то всі колеги вже чекали, коли його розстріляють чи хочаб відправлять на десять літ таборів.
Воно би так і сталося, але сталін встиг померти, попсувавши нерви хазарологам.
Та виявилося, що сталін хоч і мертв, а діла його живуть.
Відносини з Ізраелем в ссср геть зіпсувалися, і боротьба з "сіонизмом" стала частиною державної політики на довгі роки.
Артамонов вже і в дослідження золотої орди втікав, і в скифію, але його постійно діставали все в тому ж преподнесении та возвеличении.
1961 року Артамонов найняв Гумільова, якому щойно допоміг захиститися (після таборів), щоби той пройшовся по його старим трудам і надав логіку віянням партії, не чіпаючи основного фактажу.
Гумільов виявився плідним співавтором.
Він висунув просту тезу, що хозари самі по собі ще були нічо так, кушать можна, але от як тільки вони прийняли юдаїзм... і далі йшли яскраві припущення, що видані за факт.
Гумільов вставив, а Артамонов підписав (але ж він був не непритомний, звісно) всю сумму "знань" антисемітів, тільки спроектувавши той скарб в минуле.
Вийшла така схема, яка і тепер гуляє по підручниках для студентів вишів.
Мовляв, є чіткий період, поки хозари були коли не видатним, то помітним утворенням, щитом від Багдаду, а потім - деградація, зрада, малесенька верхівка захопила владу, вона була як усі юдеї жадіблива і плювала на порядність, і тому Хозарія перетворилась на монстра.
Чим ближче до Святослава, тим монструозніша мала бути Хозарія, щоби виправдати похід туди давніх руських (за ідеологією того часу - російських) князів.
Артамонова пропустили в друк, і він далі працював без особливого нагляду цензури (не забуваючи цитувати марлєнгельса на видних цензору місцях, типу вступу та 17 сторінки, яку завжди відкривають щоби поставити штамп).
А от Гумільов по тому зовсім розперезався.
Він створив колосальну теорію змови на чолі єврейських купців та норманських зарізяк, які ділили між собою Європу як ті трампи з путіними, чи то пак брежневи з ніксонами.
Його "економізм" сподобався молодим неокріплим умам, особливо з технократичною освітою, і тепер ще гуляє творами обох толочків в вигляді примари якогось концерну, що звіддаля нагадує газспром.
Сам Гумільов вже в перестройку встиг відверто поділитися, чому його євразійство та інтерес до тюрків так легко проходив цензуру.
Він казав, що загострення відносин із Китаєм поштовхнуло керівництво ссср шукати історичного обгрунтування "євразійству", як альтернативі.
В той час, додам від себе, в науку вже пробралося третє покоління вчених, тюрків за походженням, які банально обходили на всіх поворотах московитів, бо знали кілька мов зі старту і нульовий мовний бар'єр для вивчення нових (точніше старих) мов.
(наприклад той же Артамонов як глубоко рускій человєк користувався тільки перекладами).
Звісно, ці тюрки в академічних шапках не могли не вітати і всіляко просували цікавість до тюркської ж давнини.
Деякі з них (як і сам Гумільов) мали ще камінь за пазухою до більшовиків та з задоволенням змальовували карикатуру на перші десятиліття леніна-сталіна, у вигляді придворних інтриг хозарського палацу. Їм здавався дуже темним для цензурної голоти але натякаючим для інтелігента пасаж, в якому юдейська меншина "править півсвітом".
Апофеозом же гумільовського очорнення Хозарії став ... Солженіцин, який ознайомився з трудом та, довіряючи вченому, а може і просто знайшовши там підтвердження своїх похмурих підозр, врізав по юдейству аж з кінця першого тисячоліття. Коло замкнулося: Солженіцин проговорив уголос та легалізував первісне чорносотенне ставлення до Хозарії, закінчивши петлю в сто років з гаком.
Все це так цікаво тому, що про Хозарію насправді невідомо геть нічого, що тут перелічене.
Часи прийняття юдейства, ступінь прийняття, навіть напрям (равінізм чи караїмство) досі наукою не розкриті. Що вже казати про інтриги при двірцях та тонку гру поміж юдейською верхівкою, купецьким колом та тенгріянською масою. Це не мова джерел, а кабінетна міфологія.
Але кабінетні міфи рідко растуть самі по собі, якщо їх не здобрювати ідеологіями.
===
Олександр Михельсон
ой, коли я відкрив для себе гумільова в свої 16 неповних, так цікавезно було! все читав його, шо міг. особливо теорія (суб)паісонарності зайшла - досі щитаю, шо інтуїтивно він шось унюхав. но коли дійшов до загадкових космічних променів, які стимулювали ці самі пасіонарні сплески, огорчілся... і про прадавню всеконтинентальну змову самі-знаєте-кого після того вже навіть не здивувався 🙂
---
Алі Татар-заде
Олександр Михельсон тут якесь протиріччя параграфів. Якщо фази життя націй вимірюються життєвим циклом, то очевидно що вони незалежні від фаз Чижевського, бо сонце і космос бувають всякі, а живі организми працюють за власним розкладом
Історики в той час ще замислено чухали потилиці, як московитські так і бородаті українські, бо не було зрозуміло, який з десятка документів про це справжній, а який підробка
Від зневажливо-нівелюючого ставлення ("атмстіть нєразумним хазарам") до лютої ненависті царистів прямо спонукав антисемитизм.
У двадцяті та тридцяті роки інерція революційного переглядання історії торкнулася й Хозарії.
Майбутній метр з цього питання, молодий Артамонов, встиг прославити Хозарію як значне та фундаментальне державне утворення, передтечу московитської державности, і звісно "прогресивную роль для человечества".
Цензура заохочувала подібні погляди з причин, по-перше, показати дулю буржуазним націоналістам своїм інтернаціональним об'єктивизмом, по-друге в росії спостерігалося щось зовсім мало древніх гасударств.
Все змінилося 1951 року, коли сталін наважився винищити єврейство в доуральскій частині ссср.
Аноним "іванов" аж у газеті "правда", за яким злі язики кажуть ховався майбутній академік Рибаков, написав статтю про непомірне возвеличение антирусской Хазарии в работах некоторих академіков.
А оскільки некоторим академіком був єдиний на всю країну Артамонов, то всі колеги вже чекали, коли його розстріляють чи хочаб відправлять на десять літ таборів.
Воно би так і сталося, але сталін встиг померти, попсувавши нерви хазарологам.
Та виявилося, що сталін хоч і мертв, а діла його живуть.
Відносини з Ізраелем в ссср геть зіпсувалися, і боротьба з "сіонизмом" стала частиною державної політики на довгі роки.
Артамонов вже і в дослідження золотої орди втікав, і в скифію, але його постійно діставали все в тому ж преподнесении та возвеличении.
1961 року Артамонов найняв Гумільова, якому щойно допоміг захиститися (після таборів), щоби той пройшовся по його старим трудам і надав логіку віянням партії, не чіпаючи основного фактажу.
Гумільов виявився плідним співавтором.
Він висунув просту тезу, що хозари самі по собі ще були нічо так, кушать можна, але от як тільки вони прийняли юдаїзм... і далі йшли яскраві припущення, що видані за факт.
Гумільов вставив, а Артамонов підписав (але ж він був не непритомний, звісно) всю сумму "знань" антисемітів, тільки спроектувавши той скарб в минуле.
Вийшла така схема, яка і тепер гуляє по підручниках для студентів вишів.
Мовляв, є чіткий період, поки хозари були коли не видатним, то помітним утворенням, щитом від Багдаду, а потім - деградація, зрада, малесенька верхівка захопила владу, вона була як усі юдеї жадіблива і плювала на порядність, і тому Хозарія перетворилась на монстра.
Чим ближче до Святослава, тим монструозніша мала бути Хозарія, щоби виправдати похід туди давніх руських (за ідеологією того часу - російських) князів.
Артамонова пропустили в друк, і він далі працював без особливого нагляду цензури (не забуваючи цитувати марлєнгельса на видних цензору місцях, типу вступу та 17 сторінки, яку завжди відкривають щоби поставити штамп).
А от Гумільов по тому зовсім розперезався.
Він створив колосальну теорію змови на чолі єврейських купців та норманських зарізяк, які ділили між собою Європу як ті трампи з путіними, чи то пак брежневи з ніксонами.
Його "економізм" сподобався молодим неокріплим умам, особливо з технократичною освітою, і тепер ще гуляє творами обох толочків в вигляді примари якогось концерну, що звіддаля нагадує газспром.
Сам Гумільов вже в перестройку встиг відверто поділитися, чому його євразійство та інтерес до тюрків так легко проходив цензуру.
Він казав, що загострення відносин із Китаєм поштовхнуло керівництво ссср шукати історичного обгрунтування "євразійству", як альтернативі.
В той час, додам від себе, в науку вже пробралося третє покоління вчених, тюрків за походженням, які банально обходили на всіх поворотах московитів, бо знали кілька мов зі старту і нульовий мовний бар'єр для вивчення нових (точніше старих) мов.
(наприклад той же Артамонов як глубоко рускій человєк користувався тільки перекладами).
Звісно, ці тюрки в академічних шапках не могли не вітати і всіляко просували цікавість до тюркської ж давнини.
Деякі з них (як і сам Гумільов) мали ще камінь за пазухою до більшовиків та з задоволенням змальовували карикатуру на перші десятиліття леніна-сталіна, у вигляді придворних інтриг хозарського палацу. Їм здавався дуже темним для цензурної голоти але натякаючим для інтелігента пасаж, в якому юдейська меншина "править півсвітом".
Апофеозом же гумільовського очорнення Хозарії став ... Солженіцин, який ознайомився з трудом та, довіряючи вченому, а може і просто знайшовши там підтвердження своїх похмурих підозр, врізав по юдейству аж з кінця першого тисячоліття. Коло замкнулося: Солженіцин проговорив уголос та легалізував первісне чорносотенне ставлення до Хозарії, закінчивши петлю в сто років з гаком.
Все це так цікаво тому, що про Хозарію насправді невідомо геть нічого, що тут перелічене.
Часи прийняття юдейства, ступінь прийняття, навіть напрям (равінізм чи караїмство) досі наукою не розкриті. Що вже казати про інтриги при двірцях та тонку гру поміж юдейською верхівкою, купецьким колом та тенгріянською масою. Це не мова джерел, а кабінетна міфологія.
Але кабінетні міфи рідко растуть самі по собі, якщо їх не здобрювати ідеологіями.
===
Олександр Михельсон
ой, коли я відкрив для себе гумільова в свої 16 неповних, так цікавезно було! все читав його, шо міг. особливо теорія (суб)паісонарності зайшла - досі щитаю, шо інтуїтивно він шось унюхав. но коли дійшов до загадкових космічних променів, які стимулювали ці самі пасіонарні сплески, огорчілся... і про прадавню всеконтинентальну змову самі-знаєте-кого після того вже навіть не здивувався 🙂
---
Алі Татар-заде
Олександр Михельсон тут якесь протиріччя параграфів. Якщо фази життя націй вимірюються життєвим циклом, то очевидно що вони незалежні від фаз Чижевського, бо сонце і космос бувають всякі, а живі организми працюють за власним розкладом