don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2025-02-23 11:08 pm
don_katalan) wrote2025-02-23 11:08 pm
Entry tags:
Diana Makarova · ПРО НЕРВИ
Я за сьогоднішній день написала п'ять постів. Які знесла не публікуючи, не зберігаючи.
Пости були нервовими. Там було про молодець президент, тролінг президента, прокляття всім колишнім президентам, тут вже без тролінгу. Там було про вибори в Німеччині і про всіх тих, хто сьогодні постить щось НЕ про підтримку України. Ач які, в такі дні вздумали постити собі щось спокійненьке, ви що, не бачите, у всіх нерви!
В моїх знесених постах було також про ідіотів, в яких продовжуються три роки війни - і про тих, хто репостить черговий розстріл наших військових. Про військових, які вже криком кричать, що цього робити не треба, не можна - і про волонтерів, в яких розриваються телефони, то мами і дружини дзвонять, чи не мого ото вбили...
Я писала і зносила.
І не публікувала.
Бо все це нерви, нерви.
Бо у всіх нерви. А що ви хочете в ніч на 24 лютого, та ще коли Трамп ото мочить.
До речі, про Трампа я не писала, що вже там писати.
Не ходіть завтра до фейсбуку, завтра фейсбук буде працювати на ретравматизацію. Це теж нерви. Але без цього ніяк і нікуди в день 24 лютого.
І ти нічого з цим не зробиш.
Скільки ти не кричи, що нині йде вже дванадцятий рік війни - а ті, кого вона торкнулась нещодавно, все одно відмотають на рахівницях тільки четвертий.
Ті, хто на доброму серцю дає репости "Шукаю брата, служив там-то, зник безвісти отам-то, хто знає, відгукніться!" - ніколи не зрозуміють, чому цього робити не можна.
Хто на щедрому гніві дає відео розстрілу - так само буде це робити.
Ну, і завтрашній день буде мемуарний, куди діватись.
... до речі, хто з нас сьогодні спокійно ляже спати?
Без нервів, без оцього всього.
Просто в ліжечко, в люлю, щедро позіхнувши і солодко вклавшись на меморі-подушці. На ортопедичному матрацику своєму. На ніжних простирадлах. Хто?
Фронтові, мовчіть, про вас я й так знаю. Хто вийшов з роботи - буде спати. Бо робити ото вам нічого, щоб ще нервуватись. Тому сідайте, синки, сідайте, доці, ми й так знаємо, що ви не ето самоє. Ну, ви зрозуміли.
А з нас хто?
Хто зараз спокійнісінько лягає собі спати?
Без нервів, без ретравматизації?
В льолі? В люлю?
Ану кажіть швиденько - і ми всі тоді схилимось перед вами в поклоні і скажемо:
- Ну, і нерви у вас!
і позаздримо.
Пости були нервовими. Там було про молодець президент, тролінг президента, прокляття всім колишнім президентам, тут вже без тролінгу. Там було про вибори в Німеччині і про всіх тих, хто сьогодні постить щось НЕ про підтримку України. Ач які, в такі дні вздумали постити собі щось спокійненьке, ви що, не бачите, у всіх нерви!
В моїх знесених постах було також про ідіотів, в яких продовжуються три роки війни - і про тих, хто репостить черговий розстріл наших військових. Про військових, які вже криком кричать, що цього робити не треба, не можна - і про волонтерів, в яких розриваються телефони, то мами і дружини дзвонять, чи не мого ото вбили...
Я писала і зносила.
І не публікувала.
Бо все це нерви, нерви.
Бо у всіх нерви. А що ви хочете в ніч на 24 лютого, та ще коли Трамп ото мочить.
До речі, про Трампа я не писала, що вже там писати.
Не ходіть завтра до фейсбуку, завтра фейсбук буде працювати на ретравматизацію. Це теж нерви. Але без цього ніяк і нікуди в день 24 лютого.
І ти нічого з цим не зробиш.
Скільки ти не кричи, що нині йде вже дванадцятий рік війни - а ті, кого вона торкнулась нещодавно, все одно відмотають на рахівницях тільки четвертий.
Ті, хто на доброму серцю дає репости "Шукаю брата, служив там-то, зник безвісти отам-то, хто знає, відгукніться!" - ніколи не зрозуміють, чому цього робити не можна.
Хто на щедрому гніві дає відео розстрілу - так само буде це робити.
Ну, і завтрашній день буде мемуарний, куди діватись.
... до речі, хто з нас сьогодні спокійно ляже спати?
Без нервів, без оцього всього.
Просто в ліжечко, в люлю, щедро позіхнувши і солодко вклавшись на меморі-подушці. На ортопедичному матрацику своєму. На ніжних простирадлах. Хто?
Фронтові, мовчіть, про вас я й так знаю. Хто вийшов з роботи - буде спати. Бо робити ото вам нічого, щоб ще нервуватись. Тому сідайте, синки, сідайте, доці, ми й так знаємо, що ви не ето самоє. Ну, ви зрозуміли.
А з нас хто?
Хто зараз спокійнісінько лягає собі спати?
Без нервів, без ретравматизації?
В льолі? В люлю?
Ану кажіть швиденько - і ми всі тоді схилимось перед вами в поклоні і скажемо:
- Ну, і нерви у вас!
і позаздримо.