Diana Makarova · БАБА МАНЯ

[don_katalan]

Ну, хто не використовував цей вигаданий образ, як збірну думку базару - у нас в селі казали "базарю". Як думку пересічної пенсіонерки. Недалеку, скажімо щиро, думку. Але таку, що б'є просто в тім'ячко. Розкладаючи складні макроекономічні та макрополітичні структури як пучки укропу та петрушки на базарному прилавку.
Баба Маня завжди була моїм улюбленим персонажем. Але сьогодні прийшло мені осяяння, і повідали мені про Бабу Маню, і зрозуміла я -
Баба Маня насправді існує!
Баба Маня живе в одному місті, поруч з базаром. І на тому базару (базарь, так в нас говорили) Баба Маня проводить певний час, виконуючи роль радіо ОБС (Одна Баба Сказала), тож ми можемо з повною певністю назвати Бабу Маню сучасним радіожурналістом.
Сусід Баби Мані - командир досить високої посади. І саме йому Баба Маня іноді повіряє таємниці Генштабу і Ставки. Так, рівно два місяці тому Баба Маня шепнула командиру, що бригаду, де той служить, будуть виводити на фронт (і назвала приблизні числа травня). Командир посміявся, бо ніщо не прідвіщало. Настав травень, бригада неспішно готувалась до виходу на фронт Колись Там. Бо недавно ж тільки була ротація.
- То кажеш, саме на Ці Певні Числа Баба Маня пророкувала? - питались в командира.
- Та да. - шкріб той потилицю.
- Муахаха... - реготало командирство, бо точно знало, що до виходу ще далеко.
І тут раптом отримало телеграму.
- І що там, що там?
- Ну, що там. - почухав потилицю вже вищий командир. - Баба Маня...
Баба Маня вгадала навіть приблизне число виходу. Нікому ніщо ні прідвіщало - а Баба Маня якось знала!
Після першого шоку - Що, не через два місяці? Що, завтра??? - приходить пункт другий.
Куди.
Куди - зазвичай всі знають. Чом не знати, тут все просто - від Запорізького напрямку до Харківського, плюс півколом фронту схід, обирай що хочеш, одне другого смачніше. От і знають приблизно так:
- Купянськ. Я точно знаю, командир проговорився.
- Вчора ти точно казав, що Часік.
- То було вчора.
Аж раптом - хопа! І ти такий, що вже готувався на Купянськ, сидиш в Роботиному, і хоч стій, хоч падай, а краще падай і окопуйся.
Іноді я підозрюю, що чутки про місце дислокації підрозділу спеціально дають дезою. Іноді здається, що для цього існують спеціально навчені люди, які вміють врочисто надувати щоки і трагічним шепотом виголошувати. В кожному підрозділі є такі спеціально навчені люди, які помилялись багато разів, але всі їм чомусь вірять. Тож і противник, мабуть, вірить.
Аж тут на сцену виходить Баба Маня і називає точне місце дислокації бригади. Ні-ні, помилки не буде. Всі навколо вже перевірили не раз. Куди виходить підрозділ, ніхто не знає.
А Баба Маня знає!
Як це виходить, я і сама не знаю. Але я точно знаю - Баба Маня існує. Я і сама не раз йшла її слідами.
... діло було в Бахмуті.
Тоді ще тиловому, прекрасному і мирному, навіть гордовитому своїм розквітом, Бахмуті.
Відбувалась ротація. Одна бригада змінювала іншу. А ми якраз були в рейсі, і везли навздогін новій бригаді інструменти, запчастини, те-се. То ми влетіли до Бахмуту і почали дзвонити.
- Тихо! Нічого зайвого не кажіть! Ніхто не мусить знати. - шикнули на нас в телефоні.
І акуратно, самими натяками, підказали, куди їхати, де тимчасово дислокується Нова бригада, доки Стара бригада здасть всі позиції і вогневі точки. Ми під'їхали до місця тимчасової дислокації, вийшли з автобусу і озирнулись.
Навколо нас стояли машини - звичайні легкові, вантажні і броньовані. У всих на бортах сяяло виведене свіжою фарбою:
"64 ОМБр"
Ми здивувались. Ми їхали до зовсім іншої бригади, наприклад, до 98 ОМБр.
- Та не зважайте. То ми для маскування написали, наказ прийшов. Писати вигаданий номер бригади, щоб збити з толку противника.
Ми поважно покивали, стримуючи посмішки. Бо на той час ми вже давно знали все про Секретну Секретність Виходу Бригади На Фронт.
- І що, допомагає? - спитали ми.
- Та де. - хмикнули військові. - Ми ж оце тільки заїхали, розчехлились, дай, думаємо, сходимо до магазину.
- І шо? - надулись стриманим сміхом ми.
Кажу ж, давно вже знали про Секретну Секретність.
- А нам продавщиці кажуть: "О, 98 зайшла. Щось ви довго добираєтесь. Ми вас вже два тижні чекаємо"
Тобто, виходить, в тому магазині теж працювала Баба Маня. А може, просто заходила туди зі свого базару. У нас в селі казали - базарю.
... у нас тут в інтернетах теж є власна Баба Маня, і не одна.
Цілий день ми намагаємось взнавати, де прорив. Ми вже знаємо приблизно, але хотілось би точніше. Для скеровування туди допомоги.
Ми точно знаємо, що у військових питати не можна. Та ні, навіть в синьому. В зеленому теж. Ворог не дрімає. Ми точно знаємо, що не можна смикати знайоме командирство. Нічого ото відволікати зайнятих людей від справ. Скоро все точно взнаємо. Бо ми ж давні й биті, ми чудово розуміємо, що чутки про прорив фронту можуть бути спец дезою. Можуть бути відволіканням. І нічого ото нагнітати! Сиди й чекай.
Ми бачимо, як старанно мовчать пабліки. Як вони все ж прориваються сичанням і пошепки. Але в основному мовчать. Бо ситуація така, що всім треба трішечки помовчати. Навіть Діпстейт мовчить. Ну, ті взагалі все дають зі спеціальним запізненням, дисципліну знають.
Аж тут виходить ̷Б̷а̷б̷а̷ ̷М̷а̷н̷я̷ Юрій Бутусов і дає детальну інформацію. До кілометрів. Включаючи квадратні кілометри.
Тисячі репостів. Пішло, понеслось.
І нічого ж ти тут не зробиш. Не буде Бутусова - буде Береза. Не буде Береза - ще хтось вискочить. А все чому?
Бо Баба Маня існує!
Існує живим і здоровісіньким нетлінний образ радіо ОБС (одна баба сказала)
А ви кажете - секретність, секретність...
А, ви не кажете? Отож і я не кажу. Яка вже тут секретність з недержанням словесним. З нетриманням бажання бути першим.
Тож нехай живе Баба Маня!
Бо доки вона жива - ми можемо одразу взнавати свіжу інформацію. Бо поки діє Баба Маня, нам особливо без потреби і СБУ, і ГУР, і департамент контррозвідки. До речі, чи не пора їм брати Бабу Маню на зарплатню? Бо як її інакше заткнути?