don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2024-03-04 08:46 am
don_katalan) wrote2024-03-04 08:46 am
Entry tags:
Serhiy Dibrov · ПРО РОЛЬ ЧУЙКИ В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ
Десять років тому в Одесі закінчилася "русская вєсна".
В той день призначений Януковичем губернатор Скорик (зараз народний депутат України) зненацька вирішив зібрати депутатів облради на позачергову сесію з одним питанням порядку денного - "про ситуацію в країні" (не дивуйтеся).
Все йшло за сценарієм Харкова, Донецька та Луганська: сесія, захоплення облради, примушення депутатів голосувати за "референдум" і за "невизнання київської влади". І починалося 3 березня в Одесі все так само - натовп с російською символікою, знятий та спалений український прапор, російський триколор на флагштоці, сторонні люди з Антимайдану в облраді, як потім виявилося з перехоплень - дзвінки з зали до Кремля з вимогами "помощь, помощь!"
Коли на трибуну вийшов очільник одеського антимайдану Антон Давидченко і почав щось вякати, до трибуни вирушили троє депутатів - Олексій Гончаренко, Михайло Шмушкович та Олександр Борняков. Їх намагався зупинити депутат Маркін, але марно.
Коли потім я вперше передивлявся цей момент на запису, то чекав екшену. Я знав, що Гончаренко та Шмушкович вже пару місяців займалися тайським боксом у свого приятеля, чемпіона світу Дениса Григорьєва.
Але - не сталося. Так, Гончаренко і Шмушкович тренувалися в тайському боксі, проте Давидченко, схоже - в легкій атлетиці. Ну і там була тактична помилка - треба було з двох боків заходити 🙂 Відео в каменті.
По підсумку депутати не піддалися тиску і проголосували за засудження вводу іноземних військ до України (це були перші дні кримської історії з "зеленими чоловічками"). Євромайданівці оточили будинок облради широким колом ізаблокували проросійських мітингарів. Ті власноруч російський триколор зняли, український прапор повернули і чемно розійшлися.
"Русская вєсна" у нас на тому закінчилася. 2 травня - то був вже фінальний акорд агонії, що сильно затягнулася. Це вже окрема історія.
А я тут розмірковую про чуйку. Чому Гончаренко саме наприкінці 2013 року пішов тренуватися до Григорьєва? Що підказало мені у 2007 році зайнятися страйкболом, на доданок до військової освіти?
Підсвідомість, схоже, обізнана про наші майбутні події та вчинки набагато краще за нас.
В той день призначений Януковичем губернатор Скорик (зараз народний депутат України) зненацька вирішив зібрати депутатів облради на позачергову сесію з одним питанням порядку денного - "про ситуацію в країні" (не дивуйтеся).
Все йшло за сценарієм Харкова, Донецька та Луганська: сесія, захоплення облради, примушення депутатів голосувати за "референдум" і за "невизнання київської влади". І починалося 3 березня в Одесі все так само - натовп с російською символікою, знятий та спалений український прапор, російський триколор на флагштоці, сторонні люди з Антимайдану в облраді, як потім виявилося з перехоплень - дзвінки з зали до Кремля з вимогами "помощь, помощь!"
Коли на трибуну вийшов очільник одеського антимайдану Антон Давидченко і почав щось вякати, до трибуни вирушили троє депутатів - Олексій Гончаренко, Михайло Шмушкович та Олександр Борняков. Їх намагався зупинити депутат Маркін, але марно.
Коли потім я вперше передивлявся цей момент на запису, то чекав екшену. Я знав, що Гончаренко та Шмушкович вже пару місяців займалися тайським боксом у свого приятеля, чемпіона світу Дениса Григорьєва.
Але - не сталося. Так, Гончаренко і Шмушкович тренувалися в тайському боксі, проте Давидченко, схоже - в легкій атлетиці. Ну і там була тактична помилка - треба було з двох боків заходити 🙂 Відео в каменті.
По підсумку депутати не піддалися тиску і проголосували за засудження вводу іноземних військ до України (це були перші дні кримської історії з "зеленими чоловічками"). Євромайданівці оточили будинок облради широким колом ізаблокували проросійських мітингарів. Ті власноруч російський триколор зняли, український прапор повернули і чемно розійшлися.
"Русская вєсна" у нас на тому закінчилася. 2 травня - то був вже фінальний акорд агонії, що сильно затягнулася. Це вже окрема історія.
А я тут розмірковую про чуйку. Чому Гончаренко саме наприкінці 2013 року пішов тренуватися до Григорьєва? Що підказало мені у 2007 році зайнятися страйкболом, на доданок до військової освіти?
Підсвідомість, схоже, обізнана про наші майбутні події та вчинки набагато краще за нас.
no subject
Ну правильно, чуйка. Если уж я отсюда ожидал еще 15-20 лет назад, что Россия нападет, то там-то должно было быть почти очевидно.