don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2022-02-10 12:09 pm
don_katalan) wrote2022-02-10 12:09 pm
Borys Babin · Гра не по нотах
Я вчора писав про цікаве розуміння МЗС РФ засад українського конституційного права. Тепер там зацікавилися ширшим питанням - чому та як РФ опинилася в ООН та не лише в ООН, а у кріслі Ради Безпеки з правом вето. Росіяне змушені коментувати просте питання - чому в Статуті ООН немає згадки про РФ як постійного члена Радбезу, а досі є СРСР, та чому РФ не пройшла у 1991 р. процедуру членства у ООН взагалі. Я про це вже писав пару років тому, коментар у першому посиланні. Інші юристи також це згадували.
З правниками у РФ чомусь геть погано, тому як завжди "спростовувати наклепи" надіслали пані Захарову. Примітно що РФ вже поміняла свою версію подій, адже багато років "правонаступництво" СРСР вона грунтувала, навіть у підручниках, на листі Президента РРФСР від 24 грудня 1991 року № Пр-2338 до Генсека ООН. Тепер вони здається, зрозуміли, що цей документ геть фейковий щонайменше за датою (він надісланий раніше, ніж відбулося перейменування РРФСР у РФ та перше визнання незалежності РФ іншою країною, це було 25-26 грудня).
Тепер МЗС РФ згадує про таємничу ноту від 26 грудня 1991 р. (тобто "підшаманили" дату) яка грунтувалася на рішенні глав держав СНД від 21 грудня 1991 р.
Тезу РФ про те що вона "держава-подовжувач" СРСР адже це написане у Конституції РФ загалом можна не коментувати. Конституція РФ, що з'явилася через два роки після описаних подій, у грудні 1993 р. після розстрілу тамтешнього парламенту узагалі на міжнародному рівні мало кому цікава.
Тому з усієї згаданої МЗС РФ макулатури цікаве лише рішення глав держав СНД від 21 грудня 1991 р. яке дійсно підписав від України Л. Кравчук.
Проблем у цього документу багато.
Перша, безперечна - не всі держави-засновники СРСР його підписали. Це не робила й ніколи не зробила Грузія. А "спадщину" СРСР не можна ділити без всіх "спадкоємців"
Друга - це рішення не міжнародний договір, його ніхто не ратифікував, зокрема - Верховна Рада України.
Третя, казуїстична - документ підписувався від імені "голів держав СНД", але держави отримували офіційне членство в СНД після ратифікації Угоди про заснування СНД та після ратифікації Статуту СНД. Україна Угоду ратифікувала із застереженнями, а Статут СНД не ратифікувала ніколи. Тобто юридично станом на 26 грудня коли МЗС РФ щось кудись писав з "держав СНД" хоч якось легалізувалися у СНД лише 4 країни.
Ну й головна проблема - що процедура набуття членства в ООН проходить через рішення ООН а не через кулуарні підписи Кравчука чи Назарбаєва. Тих рішень нема а тепер вони 100% не з'являться. РФ слід було думати про це у 1991-1992 роках - але не здогадалися.
Це питання для РФ є "голкою кащеєвою" і дуже приємно що наш МЗС це дотиснув до "виправдань" Захарової.
Втім, характерно, що найповажнішим "титулованим" науковцям з конституційного та міжнародного права усі ці життєві питання української незалежності та державності були малоцікаві як з 1991 так і після 2014 року.
З правниками у РФ чомусь геть погано, тому як завжди "спростовувати наклепи" надіслали пані Захарову. Примітно що РФ вже поміняла свою версію подій, адже багато років "правонаступництво" СРСР вона грунтувала, навіть у підручниках, на листі Президента РРФСР від 24 грудня 1991 року № Пр-2338 до Генсека ООН. Тепер вони здається, зрозуміли, що цей документ геть фейковий щонайменше за датою (він надісланий раніше, ніж відбулося перейменування РРФСР у РФ та перше визнання незалежності РФ іншою країною, це було 25-26 грудня).
Тепер МЗС РФ згадує про таємничу ноту від 26 грудня 1991 р. (тобто "підшаманили" дату) яка грунтувалася на рішенні глав держав СНД від 21 грудня 1991 р.
Тезу РФ про те що вона "держава-подовжувач" СРСР адже це написане у Конституції РФ загалом можна не коментувати. Конституція РФ, що з'явилася через два роки після описаних подій, у грудні 1993 р. після розстрілу тамтешнього парламенту узагалі на міжнародному рівні мало кому цікава.
Тому з усієї згаданої МЗС РФ макулатури цікаве лише рішення глав держав СНД від 21 грудня 1991 р. яке дійсно підписав від України Л. Кравчук.
Проблем у цього документу багато.
Перша, безперечна - не всі держави-засновники СРСР його підписали. Це не робила й ніколи не зробила Грузія. А "спадщину" СРСР не можна ділити без всіх "спадкоємців"
Друга - це рішення не міжнародний договір, його ніхто не ратифікував, зокрема - Верховна Рада України.
Третя, казуїстична - документ підписувався від імені "голів держав СНД", але держави отримували офіційне членство в СНД після ратифікації Угоди про заснування СНД та після ратифікації Статуту СНД. Україна Угоду ратифікувала із застереженнями, а Статут СНД не ратифікувала ніколи. Тобто юридично станом на 26 грудня коли МЗС РФ щось кудись писав з "держав СНД" хоч якось легалізувалися у СНД лише 4 країни.
Ну й головна проблема - що процедура набуття членства в ООН проходить через рішення ООН а не через кулуарні підписи Кравчука чи Назарбаєва. Тих рішень нема а тепер вони 100% не з'являться. РФ слід було думати про це у 1991-1992 роках - але не здогадалися.
Це питання для РФ є "голкою кащеєвою" і дуже приємно що наш МЗС це дотиснув до "виправдань" Захарової.
Втім, характерно, що найповажнішим "титулованим" науковцям з конституційного та міжнародного права усі ці життєві питання української незалежності та державності були малоцікаві як з 1991 так і після 2014 року.