don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2019-08-24 10:09 am
don_katalan) wrote2019-08-24 10:09 am
Нашій нації півтори тисячі років. Нашій Україні сьогодні 28
Ольга Булкіна
Так багато всього всередині, що важко заснути. Уривки думок, голоси людей в голові, музика, стопкадри прожитих історій... Все це не дає мозку розслабитись.
І наче має бути радісно. Має бути святково, гордо, піднесено, але за відчуттями все якось інакше.
За відчуттями мене охоплює тривога і, подекуди, паніка. А ще страх. Сильний такий страх, якого дуже важко позбутися. Уже п'ять років не можу позбутися цього страху.
І картинки...
Всі ці картинки перед очима, напевне до кінця життя, не даватимуть мені спокійно спати. Обличчя тих, кого більше немає. Тих, кого забрала війна. І дітей, що несуть квіти на їх могили. І їх жінок, що плачуть щоночі від порожнечі і намагання знайти відповідь на питання "чому?". І всіх тих, у кого забрали дім, у кого забрали свободу, у кого забрали життя...
І це не лише про тих, хто бореться останні п'ять років, це про всіх тих хто боровся всі ці півтори тисячі років (482 рік - перша згадка про Київ, коли Кий, Щек, Хорив і Либідь заснували місто).
Ми, чомусь, завжди боремось. За життя, за свободу, за культуру, за нашу Незалежність. Така у нас геополітична ситуація, така у нас історія.
Але я так сильно відчуваю коріння: енергетику своєї Землі, культурний код української нації та величезну силу людей, які жили раніше і які житимуть тут після нас.
Для мене Україна - це дім. Це моя країна, мої люди, моя історія і моя Земля. Зі всіма своїми неоднозначностями, спаплюженими історичними фактами, людськими факторами, розбитими дорогами, зависокими тарифами, корумпованими держструктурами, совковими залишками, і навіть 12-ю відсотками оппоблоку у Верховній Раді...
Просто коли ти любиш щиро - то ця любов абсолютна. Не буває так, щоб спочатку все змінилось як нам хочеться, а потім уже можна і полюбити. Це або є в тобі, або цього нема. І жодні політики, жодні вороги, жодні спекуляції та провокації на це не вплинуть.
Нашій нації півтори тисячі років. Нашій Україні сьогодні 28.
Давайте вивчати історію, відроджувати традиції, збирати по крихтам залишки нашої з вами культури, яку знищували роками.
І ніколи, ніколи не забувати, якою ціною дається нам Незалежність.
Зі святом нас, українці!
Слава Україні! 💙💛
*На фото Київ, Майдан, 1991 рік, 24 серпня. Проголошення Незалежності України
Так багато всього всередині, що важко заснути. Уривки думок, голоси людей в голові, музика, стопкадри прожитих історій... Все це не дає мозку розслабитись.
І наче має бути радісно. Має бути святково, гордо, піднесено, але за відчуттями все якось інакше.
За відчуттями мене охоплює тривога і, подекуди, паніка. А ще страх. Сильний такий страх, якого дуже важко позбутися. Уже п'ять років не можу позбутися цього страху.
І картинки...
Всі ці картинки перед очима, напевне до кінця життя, не даватимуть мені спокійно спати. Обличчя тих, кого більше немає. Тих, кого забрала війна. І дітей, що несуть квіти на їх могили. І їх жінок, що плачуть щоночі від порожнечі і намагання знайти відповідь на питання "чому?". І всіх тих, у кого забрали дім, у кого забрали свободу, у кого забрали життя...
І це не лише про тих, хто бореться останні п'ять років, це про всіх тих хто боровся всі ці півтори тисячі років (482 рік - перша згадка про Київ, коли Кий, Щек, Хорив і Либідь заснували місто).
Ми, чомусь, завжди боремось. За життя, за свободу, за культуру, за нашу Незалежність. Така у нас геополітична ситуація, така у нас історія.
Але я так сильно відчуваю коріння: енергетику своєї Землі, культурний код української нації та величезну силу людей, які жили раніше і які житимуть тут після нас.
Для мене Україна - це дім. Це моя країна, мої люди, моя історія і моя Земля. Зі всіма своїми неоднозначностями, спаплюженими історичними фактами, людськими факторами, розбитими дорогами, зависокими тарифами, корумпованими держструктурами, совковими залишками, і навіть 12-ю відсотками оппоблоку у Верховній Раді...
Просто коли ти любиш щиро - то ця любов абсолютна. Не буває так, щоб спочатку все змінилось як нам хочеться, а потім уже можна і полюбити. Це або є в тобі, або цього нема. І жодні політики, жодні вороги, жодні спекуляції та провокації на це не вплинуть.
Нашій нації півтори тисячі років. Нашій Україні сьогодні 28.
Давайте вивчати історію, відроджувати традиції, збирати по крихтам залишки нашої з вами культури, яку знищували роками.
І ніколи, ніколи не забувати, якою ціною дається нам Незалежність.
Зі святом нас, українці!
Слава Україні! 💙💛
*На фото Київ, Майдан, 1991 рік, 24 серпня. Проголошення Незалежності України
Нема в нас історії?