У Зеленського назад дороги немає

[don_katalan]

В.Лановий
Ми, усі громадяни України, сподіваємося, що, змінюючи політичну систему через вибори нового Президента і парламента, наша країна прийде до нової якості економіки та вищого рівня життя людей. І правильно мислимо: тільки нова політична еліта зможе і має здійснити такі потрібні економічні перетворення. Отже, починати реформи треба з ПОЛІТИКИ.
Відомо, що саме держава будує певну економічну систему і нам потрібна сучасна демократична, прозора і відкрита держава, яку має побудувати новий Президент України. Він не може задовольнятися тим, що створено до нього, думаючи, що зможе краще користуватися старим апаратом.
Сьогодні відносини в трикутнику «економіка-політика-суспільство» гостро конфліктні. В українській економіці, як відомо, панує олігархічний капітал, який через державно-корупційну машину впливає на усі сфери нашого життя, позбавляючи пересічних громадян можливості задовольняти свої елементарні потреби. Відбулось органічне з’єднання олігархономіки і корупційного державного апарату. Результат – розвалене національне виробництво і суцільна бідність людей.
Люди не приймають таку економіку і хочуть бачити іншу політику, яка змінить їхнє буття. Тобто трикутник почав працювати у зворотньому напрямку: люди хочуть нової влади, аби вона відкинула стару економічну систему і перестала бути концентрованим виразом такої системи.
Фактично має місце революційна ситуація. Потрібні радикальні базисні оновлення політичних інститутів, макіяжем тут не відбутися. Суспільство буде домагатися свого: хоч мирним способом, хоч жертвуючи своїми синами. Президент В. Зеленський став виразником саме таких очікувань людей: вони сподіваються, що він завдасть політикам те, чого вони заслужили і не допустить повторного включення порошенківської політичної платівки. Він повинен це зрозуміти. Відступити він не може – назад шляху немає. А що бажано зробити Президенту, рухаючись вперед? – у наступній статті.