don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2016-07-10 11:56 am
don_katalan) wrote2016-07-10 11:56 am
Історичне
Алі Татар-заде
Фізичне заволодіння Кримом, ділянками Луганщини, Донеччини і Приазов'я надає, на думку окупантів, серед іншого і такий бонус як фізичний доступ до історії ціх країв, і відповідно - обмеження такого доступу для українців насамперед, для західного світу взагалом.
Це старий підхід, який всмоктано з молоком матері - КГБ цариці всіх наук. Тоді, при залізному завісі з одного боку та відсутності миттєвих комунікацій з іншого, теза про фізичне обладання монополією на істину здавалась об'єктивно вірною.
В останні двадцять років ситуація докорінно змінилася, хоча перші паростки були давно. Колись без всілякого інтернету еміграція примудрялась на досліди з історії фізично недоступної батьківщини, на рівень кращі за вітчизняні, але підцензурні. Насамперед, вгору брали завдяки шикарним західним бібліотекам. Сьогодні навіть питання не стоїть про важкий доступ - скоріш, про незручності, коли ви фізично кілька років не можете відвідати регіон, що його вивчаєте. Але не більше.
Відтак, Україна має посилити вивчення кримської історії, історії загарбаних інших своїх земель, і в тому числі так давно загарбаних що всі вже і забули про загарбання - я кажу про наші східні кордони. Посилити до рівня, на якому наші досліди порівняно з окупованими і підцензурними виглядали б приблизно так, як свого часу продукція ФРН перед продукцією НДР.
В цілому ж вивчання регіональної історії України має вийти на новий етап - включення всієї історії всіх регіонів України до цілісної і повної, всеохоплюючої картини.
Описані процеси в історії мають йти під руку з дослідами в мистецтві, народній культурі, етнології і етнографії, літературі, діалектному мовознавстві.
===
не знаю з якого це сайту, али таких сайтів сотні. Історія села починається зі "встановлення в ньому радянської влади 1918 року", в кращому разі - зі втрати імператрицею тут обручки чи поламаного колеса в царя Петра, або з приходом сюди переселенців обов'язково з Курської губернії. Іноді найсумлініші пригадують, що тут поруч був козачий зимівник, ногайський юрт чи, того гірше, античний поліс або італійська факторія - та не придають цьому значення. І зрозуміло чому - бо то "не наша історія". "Наша історія" починається так, як описав її Анджей Сапковський:
«Втім, вже класична тепер толкінівська Чорна Мова Орків теж іноді неминуче асоціюється з чимось. Наприклад, я читаю: "Grishak ashnazg durbatuluk thrakatulyk burzum ishi krimpatulub", а чую вухами душі своєї: "Ну, Гришка, жми в магазин, візьми водки, рибки, огірочків, цукерок і боржомі". І тут же очима душі своєї бачу орків в гостроверхих будьонівках з червоними зірками».
===
Позитив є і він весь цей час лежав на поверхні. Але його всі старанно обходили. Україні треба як слід взятись за докладне вивчення та викладення всіх епізодів українського руху під ІІ РП, а потім під нацистською й радянською окупаціями, аж до повної адаптації до шкільного рівня. Повна правда, всі факти, всі теорії. Особливу вагу набуває такий розділ, як міжнародні стосунки УПА, ОУН і поріднених рухів - як співробітництво, так і конфлікти. Доба Бандери як людини-портрета відходить у минуле, на його місце прийде Бандера як історична постать.
Фізичне заволодіння Кримом, ділянками Луганщини, Донеччини і Приазов'я надає, на думку окупантів, серед іншого і такий бонус як фізичний доступ до історії ціх країв, і відповідно - обмеження такого доступу для українців насамперед, для західного світу взагалом.
Це старий підхід, який всмоктано з молоком матері - КГБ цариці всіх наук. Тоді, при залізному завісі з одного боку та відсутності миттєвих комунікацій з іншого, теза про фізичне обладання монополією на істину здавалась об'єктивно вірною.
В останні двадцять років ситуація докорінно змінилася, хоча перші паростки були давно. Колись без всілякого інтернету еміграція примудрялась на досліди з історії фізично недоступної батьківщини, на рівень кращі за вітчизняні, але підцензурні. Насамперед, вгору брали завдяки шикарним західним бібліотекам. Сьогодні навіть питання не стоїть про важкий доступ - скоріш, про незручності, коли ви фізично кілька років не можете відвідати регіон, що його вивчаєте. Але не більше.
Відтак, Україна має посилити вивчення кримської історії, історії загарбаних інших своїх земель, і в тому числі так давно загарбаних що всі вже і забули про загарбання - я кажу про наші східні кордони. Посилити до рівня, на якому наші досліди порівняно з окупованими і підцензурними виглядали б приблизно так, як свого часу продукція ФРН перед продукцією НДР.
В цілому ж вивчання регіональної історії України має вийти на новий етап - включення всієї історії всіх регіонів України до цілісної і повної, всеохоплюючої картини.
Описані процеси в історії мають йти під руку з дослідами в мистецтві, народній культурі, етнології і етнографії, літературі, діалектному мовознавстві.
===
не знаю з якого це сайту, али таких сайтів сотні. Історія села починається зі "встановлення в ньому радянської влади 1918 року", в кращому разі - зі втрати імператрицею тут обручки чи поламаного колеса в царя Петра, або з приходом сюди переселенців обов'язково з Курської губернії. Іноді найсумлініші пригадують, що тут поруч був козачий зимівник, ногайський юрт чи, того гірше, античний поліс або італійська факторія - та не придають цьому значення. І зрозуміло чому - бо то "не наша історія". "Наша історія" починається так, як описав її Анджей Сапковський:
«Втім, вже класична тепер толкінівська Чорна Мова Орків теж іноді неминуче асоціюється з чимось. Наприклад, я читаю: "Grishak ashnazg durbatuluk thrakatulyk burzum ishi krimpatulub", а чую вухами душі своєї: "Ну, Гришка, жми в магазин, візьми водки, рибки, огірочків, цукерок і боржомі". І тут же очима душі своєї бачу орків в гостроверхих будьонівках з червоними зірками».
===
Позитив є і він весь цей час лежав на поверхні. Але його всі старанно обходили. Україні треба як слід взятись за докладне вивчення та викладення всіх епізодів українського руху під ІІ РП, а потім під нацистською й радянською окупаціями, аж до повної адаптації до шкільного рівня. Повна правда, всі факти, всі теорії. Особливу вагу набуває такий розділ, як міжнародні стосунки УПА, ОУН і поріднених рухів - як співробітництво, так і конфлікти. Доба Бандери як людини-портрета відходить у минуле, на його місце прийде Бандера як історична постать.