don_katalan | Школярки Кримнашу

Алі Татар-заде
Епізод перший.
Дівчинка років п'ятнадцяти дає шкільний дзвінок, і поки він лунає - починає танцювати в диско-стилі. Потім вимикає дзвоник, обертається до подружки і каже чистою українською:
- Ну як я, непогано зтанцювала?
У подружки засуджуючий вираз обличчя, очи майже на лобі.
- Міла, тіше ти са сваім украінскім. Сколька рас тібє гаваріла.
- Не буду тіше, буду громчє!
Сміється.
Епізод другий.
Дівчинка років чотирнадцяти. Розмовляє російською, далі мій пересказ.
- Раніше я вчилась погано. Тому що була Україна, не було Путіна. Прийшов Путін, все стало по-іншому. Я дивлюсь на нього - який він розумний, який начитаний, освічений. І хочу бути як він.
Епізод третій.
Завучка відчитує школярку середніх класів:
- Бубінцова, чєм ти думала? Хто за тібя будєт думать, вот скажи!
- Как хто, Ірін Іванна. Путін.
- Бубінцова, ти шутіш?
- Нєт, не шучу. Он за всєх думаєт. Зачєм мнє єму мішать.
- Бубінцова!
- Ірін Іванна, ви както нєрвно реагіруєте. Нєужель ви протів Путіна?
- Што ти, што ти.
(перелякано)
- Скажеш тоже.
- Так я магу ітті?
- Іді, Бубінцова.