don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2024-11-03 02:59 pm
don_katalan) wrote2024-11-03 02:59 pm
про шумерів та їх "передові знання про космос"
Вячеслав Ільченко
Попросили подетальніше розповісти про шумерів та їх "передові знання про космос".
Перш за все: цивілізація шумерів ховає в собі багато загадок. Наприклад, ніхто досі не має зеленого поняття, звідки вони, власне, взялись. В Месопотамію шумери прийшли звідкілясь з півночі. А от звідки саме - незрозуміло. Самі шумери були упевнені, що походять з острова Дільмун. Це цілком валідна теорія, тому що завдяки своєму розташуванню Дільмун (нинішній острів Бахрейн) був зручним торговельним хабом для південного узбережжя Перської Затоки. Проблема власне, в тому, що це острів. Він активно розбудовувався протягом всієї своєї історії, в тому числі через розбирання попередніх будівель для зведення нових. А тому найдавніша ниточка, протягнута археологами, сягає лише кінця IV тис. до н. е. Шумери же з'явились в Месопотамії майже на півтора тисячоліття раніше.
Іще є теорія, що вони походять звідкілясь із Сахарського регіону. Це теж цілком валідна версія, тому що приблизно 15 тис. років розпочався період "зеленої Сахари" - звісно, це не була повноцінна саванна, а тим паче, дощові ліси, але в тогочасній Сахарі цілком можна було займатись землеробством. Закінчився цей період приблизно в VII-VI тис. до н. е. Це корелює із часом, коли в Месопотамії з'явились шумери - так що цілком можливо, що швидке та різке наступання пустелі зігнало предків шумерів із насиджених місць, і змусило перебратись в Месопотамію. А слідів їх попереднього помешкання ми не можемо знайти по тій простій причині, що над ними буквально тонни піску. Чи є цьому докази? Опосередковані - є інша культура, яка пройшла тим же шляхом. Йдеться про стародавніх натуфійців, предків єгиптян і засновників міста Ієрихон - їх часткова спорідненість із південноафриканськими неолітичними племенами цілком доведена. Проблема в тому, що Ієрихон СТАРШИЙ за шумерів - це одне із найдавніших поселень взагалі всього месопотамського регіону, яке сягає аж XIII, а то й XIV тис. до н. е. Якщо натуфійська культура дійсно була сусідом стародавніх шумерів та дійсно походить із Сахари, то вони в Месопотамію перебрались задовго до опустелення. Саме у натуфійців, як вважається, шумери могли запозичити технологію бродіння зерна, яка дозволила їм винайти пиво - бо найдавніші сліди "напоїв бродіння" були знайдені на горі Кармел, де було натуфійське поселення аж тринадцять тисячоліть тому.
Іще є теорія, що шумери походять звідкілясь із Західної Азії - можливо навіть із Кавказу. А їх прямими нащадками (бо були ще непрямі - аккадці, наприклад) були хуррити та мешканці Урарту, про яке я уже якось розповідав.
Але всі ці теорії б'є наповал головний секрет шумерів - їх мова. Вона попросту унікальна, схожих мов на нашій планеті не існує ніде. Ні, шумерська мова зовсім не інопланетна. Вона просто надзвичайно архаїчна. Сам принцип дуже простий - якщо треба описати якесь поняття чи функцію, для цього шумери конструювали одне величезне слово, "склеюючи" всі необхідні ознаки чи дії разом. Елементарні слова-"атоми", з яких конструювались слова, або самі по собі були складами, або були конструктами поменше. В результаті мова з одного боку нагадувала мову програмування, а з іншого була надзвичайно милозвучна, і нею швидше не розмовляли, а співали. Не дивно, що після того, як шумери давно розчинились серед месопотамських народів, їх мова ще кілька тисячоліть була мовою релігійних гімнів та літератури. Але це не головна особливість шумерської мови. Шумери... після підмета в кінець речення дієслова запихували, зовсім як Йода із "Зоряних Війн". Тобто, для шумера порядок речень був такий: спершу обставини, актори, головний об'єкт дії, а тільки потім - сама дія. Такий дивний порядок - він називається ергативним - і дозволяє припустити, що шумерська мова дуже архаїчна і дуже давня - бо ергативними є чимала кількість мов племен, які стояли (а деякі досі там знаходяться) на межі неоліта. Наприклад, ергативними є мови аборигенів Австралії, а також ряд дуже стародавніх іранських та індо-арійських мов. Але такої химерної комбінації агглюнативності та ергативності як у шумерів, не знайшлось ні у кого. Окремі елементи нагадують уральські та угро-фінські мови, інші - дравідійські (це в Індії), а ще інші взагалі схожі на австрало-азійські чи навіть полінезійські мови.
Яку б ви не узяли теорію, вона все одно уходить кудись в неоліт - а найбільш вірогідною теорією походження шумерської мови є своєрідна lingua franca неолітичних часів. Це пояснює аналітичність шумерської мови та "конструктивність" її слів - адже кожне слово в шумерській саме себе пояснює: його легко поділити на компоненти, а ті ще далі - аж до найпростіших слів-атомів. Це надзвичайно корисно, якщо треба комусь щось пояснити. Що, само собою, передбачає, що стародавні шумери походять з регіона, де сходилось принаймні кілька дуже різноманітних культур із дуже відмінними мовами, які активно обмінювались не стільки товарами, скільки знаннями. В теорії, якщо шумерською мовою описати якийсь технологічний процес - наприклад, випікання хліба - то цього опису буде достатньо, щоб людина стала пекарем. Власне, так це у шумерів і працювало - я вроде уже десь розповідав про "ме", спеціальні таблички, які правили у них одночасно за професійний сертифікат і алгоритм діяльності. "Ме" можливо скласти тільки шумерською. Або якоюсь сучасною мовою програмування.
В общем, якщо хочете, щоб історик-шумеролог у вас запустив чимсь важкеньким - спитайте у нього, звідки взялась шумерська мова. Запустить. Сходу.
Так от... про шумерську астрономію.
Попри загальне уявлення про те, що їх астрономічні знання були унікальні, це не зовсім так. Шумерська астрономія є найдавнішою серед ПИСЬМЕННИХ свідчень про спостереження за небом, зорями та планетами, а також про їх закономірності. А хіба були ще дописьменні культури, які розбирались в астрономії? Були. Наприклад, є таке місце - замок Кратісс, це в Шотландії, графство Абердіншир. Я взяв його тому, що там гарантовано навіть близько не було шумерів. А ось астрономію в цій області вивчали приблизно з VIII тис. до н. е. Там знайдений один із найдавніших (а може й дійсно найдавніший) календар, поділений на 12 місяців. Календар складається із 12 ям різної глибини (відповідно 12 фазам місяця), які були пробиті в схилі пагорба таким чином, щоб вони топографічно відповідали горизонту і сходу Сонця в найкоротший день зими (тобто, в день зимового сонцестояння). Завдяки цьому невідомі неолітичні астрономи отримували... автоматичну поправку місячного календаря - бо він не зовсім відповідає солярному року - а це дозволяло їм точно прогнозувати початок і закінчення сезонів. Щоб побудувати такий календар, особливо високі технології непотрібні - необхідно лише мати величезний корпус спостережень за зоряним небом і добре розвинений арифметичний апарат (так, достатньо елементарної математики на рівні початкової школи). Знову ж таки, стародавні шотландці не були унікальними в використанні зимового сонцестояння як точки відліку - так само розраховувався, наприклад, іще стародавній мінойський календар.
Шумерський календар також мав в своїй основі саме місячний 12-фазний цикл. Звідси і "таємнича" шумерська система числення - всі ж знають, що у них була шістдесяткова система? Не шістнадцяткова (в основі число 16), а саме шістдесяткова? Шістдесят - це якраз 12 x 5, загальна система числення, яка узгоджувала між собою астрономічну (дванадцяткову - за фазами Місяця) та побутову (п'ятиричну - усна лічба на пальцях) системи числення. Математично можна показати, що шістдесяткова система може бути використана для узгодження також із двійковою, трійковою, четверичною, шестиричною, 20-ричною і навіть 30-річною системами. Щоб ви розуміли, двійкова система, наприклад, точно була відома стародавнім єгиптянам та стародавнім мешканцям сучасного Китаю, трійковою системою (триграмами) користувались в Шаньсі - це один регіонів Китаю, де поселення сягають аж палеоліта, і так далі. Саме так, не лише лінгвістична, а й математична культура шумерів базувалась на узгодженні різних систем.
Як і неолітичні астрономи стародавнього Абердіншира, шумерські астрономи були в курсі, що місячний цикл не відповідає солярному року. Однак в Месопотамії, на відміну від Шотландії, підходящих пагорбів мало, а зимнє сонцестояння спостерігати важко. Через це шумери взагалі виокремлювали всього два сезони - один, який починався із весінним сонцестоянням і називався "емеш", і другий, який починався із осіннім сонцестоянням і називався "ентен". Тому шумери придумали кожні 4 роки додавати до року додатковий місяць. Так що сучасним поняттям високосного року ми завдячуємо саме їм. Правда, саме поняття високосності також не є шумерським винаходом - я уже вище згадував мінойський календар, так ось у них високосний цикл був кожні 8,5 років. Деякі дослідники вважають, що саме мінойський "Великий Рік" (за давньогрецькими міфами, Мінос кожні 8,5 років радився із Зевсом) став базою для періодичності Олімпійських ігор, вони проводились саме у високосний рік і саме протягом "бонусного часу".
А що ж шумери знали такого унікального, що їх вважали за великих астрономів не лише аккадці, а й вавілоняни?.. Шумери стали першим народом на планеті, який став малювати зоряні карти.
Пам'ятаєте, я писав вище про теорію походження шумерів звідкілясь із Сахари? Так ось є тільки два варіанти місцин, де замість карт суходолу необхідно малювати зоряні карти. Океан і пустеля. Океану... гм... в тій зоні не спостерігається. А ось пустель скільки завгодно. Якщо шумери дійсно походять із глибокої пустелі, їм для подорожей були потрібні детальні зоряні карти із орієнтирами, на які могли опиратись мандрівники.
І такі карти знайдено. Одна із найдавніших карт, яка датується приблизно 3300 роками до н. е. - диск, на якому позначений центр зоряного неба та орієнтуючі лінії, навколо яких зображено і позначено ряд сузір'їв. Така карта була б дуже корисна в пустелі, тому що диск можна просто підняти, зорієнтувати по небу, і дізнатись, куди рухатись далі.
Вавілонські астрономічні таблиці містять ряд назв зірок і сузір'їв, які мають шумерські назви - тобто, їх вони переписали з більш давніх джерел. Цьому є навіть опосередкований доказ. Є такий вавілонський трактат, "Енума Ану Енліль", який приписується Ану (шумерський бог неба) та Енлілю (шумерський бог повітря та штормів), і вважається першим астрологічним трактатом в історії. Поза передбаченнями, це здоровенний компендіум зоряних явищ - більше 7 тис. спостережень. Серед них є блок спостережень руху Венери, який вказує на XVII ст. до н. е. Це так звана "старовавілонська епоха", тобто, якраз часи закату шумерської цивілізації. Відповідно, "Енума Ану Енліль" може бути копією, чи точніше, перерозрахунком і доповненням шумерських астрономічних таблиць.
Шумери також були точно знайомі із місячними затемненнями, а також розбирались в закономірностях руху планет. За Венерою вони точно спостерігали, вона записана в астрономічних таблицях. А скільки ж всього планет налічували шумери?
Ви будете здивовані - всього п'ять. Це Меркурій, Венера, Марс, Юпітер та Сатурн - їх можна спостерігати неозброєним оком. Звідки ж тоді твердження про те, що шумери знали про існування далеких планет - в деяких статтях навіть пишуть, що шумерам були відомі аж 11 планет Сонячної Системи...
А штука насправді дуже проста. Справа в тому, що як нам відомо точно, шумери малювали дуже детальні зоряні карти, із сузір'ями. Вони не могли не помітити, що деякі із цих зірок ведуть себе інакше - якщо більшість займають фіксовані позиції, то планети обходять зоряну півсферу за певною закономірністю. Судячи із точності таблиць, шумери точно розробили комплексний математичний апарат для обчислень зоряних явищ, який випереджував інші цивілізації буквально на тисячоліття. Наприклад, у шумерів був свій аналог метонівського циклу (235 місячних циклів за 19 років), а відповідні розрахунки потім змогли зробити тільки давні греки аж в V ст. до н. е. Цілком можливо, що і епіциклічні розрахунки (це такий спеціальний математичний апарат, який дозволяє в геоцентричній системі вираховувати траєкторії планет) їм також були відомі. А в тому, що у шумерів була геоцентрична система, сумнівів немає ніяких - шумерські астрономічні таблиці оперують як точкою відліку сходженням відповідної планети над східним обрієм. Це виразна ознака саме геоцентричної системи. Геліоцентрична такого "костиля" не вимагає.
Так ось, шумери спостерігали всього п'ять планет - Сіхту (Меркурій), Дільбат (Венера), Салбатану (Марс), Кайяману (Сатурн) та Білу Зірку (Юпітер). Всі вони точно зафіксовані в астрономічних таблицях на клінописних табличках як "рухливі зірки" (шумерський термін "бі-іб-бу", що дослівно значить... "дика вівця"). Кожна із цих планет є маніфестацією (оком) певного божества - як і Сонце і Місяць. Ось вони:
-- Сін - Місяць, асоціювався із богом місяця Сіном або із місячним аспектом богині Інанни.
-- Шамаш - Сонце, власне, і асоціювався з однойменним солярним божеством. Саме так, шумери вважали Сонце зіркою. Це зазвичай подається як "сучасне знання", але як я уже вище писав, йдеться не про зірку в сучасному розумінні цього слова, а про зірку, яка рухається, на відміну від інших.
-- Біла Зірка (відповідне шумерське слово, ви будете сміятись, читається як "Нібіру") - Юпітер. У шумерів він асоціювався із верховним богом Мардуком, а тому на відміну від інших планет, мав ряд імен-когноменів, які відповідали іпостасям цього божества, а також місяцям. Саме так, шумери придумали відрізняти місяці за певними назвами - у всіх більш ранніх календарних системах їх просто нумерували.
-- Дільбат - Венера. Етимологія цієї назви до кінця не зрозуміла, але коріння у неї те саме, що й у острова Дільмун, який шумери мали за свою прабатьківщину. Асоціюється вона із Інанною в іпостасі богині війни та кохання.
-- Сіхту - Меркурій, асоціювався із Нінуртою (шумерський бог війни та полювання) в іпостасі цілителя.
-- Кайяману - Сатурн, асоціювався із іпостассю Нінурти як бога справедливості та героїзму. Власне, звідси і назва, бо "Кайяману" є однокорінним із аккадським терміном "кітту", що значить буквально "правосуддя".
-- Салбатану - Марс, але він асоціюється не із богом неба Ану (як можна подумати через закінчення -ану), а із богом вогню, якого звали Гібіль. Шумери вважали Марс "зіркою небесного вогню", так власне і назва перекладається. Небесний вогонь в даному випадку ще й має додаткову асоціацію із ковальством. Адже в ті сами найкращий метал був метеоритним, а тому логічно, що покровителем ковалів була зірка небесного вогню.
Оскільки пантеон шумерів був величеньким - порядка 3600 імен, більша частина із яких є іпостасями - можна легко приписати шумерам знання про таку кількість планет, скільки треба. Але насправді рахувати треба лише ті, які шумери вписали в свої астрономічні таблиці під терміном "дикої вівці", а таких всього лише п'ять - тобто, сім, якщо додати Сонце і Місяць.
... ну як, цікаво було? Епічно? Багато таємниць? А головне - я абсолютно нічого не придумав. Що й доказує, що справжня історія значно цікавіша за будь-яку придумку.
Попросили подетальніше розповісти про шумерів та їх "передові знання про космос".
Перш за все: цивілізація шумерів ховає в собі багато загадок. Наприклад, ніхто досі не має зеленого поняття, звідки вони, власне, взялись. В Месопотамію шумери прийшли звідкілясь з півночі. А от звідки саме - незрозуміло. Самі шумери були упевнені, що походять з острова Дільмун. Це цілком валідна теорія, тому що завдяки своєму розташуванню Дільмун (нинішній острів Бахрейн) був зручним торговельним хабом для південного узбережжя Перської Затоки. Проблема власне, в тому, що це острів. Він активно розбудовувався протягом всієї своєї історії, в тому числі через розбирання попередніх будівель для зведення нових. А тому найдавніша ниточка, протягнута археологами, сягає лише кінця IV тис. до н. е. Шумери же з'явились в Месопотамії майже на півтора тисячоліття раніше.
Іще є теорія, що вони походять звідкілясь із Сахарського регіону. Це теж цілком валідна версія, тому що приблизно 15 тис. років розпочався період "зеленої Сахари" - звісно, це не була повноцінна саванна, а тим паче, дощові ліси, але в тогочасній Сахарі цілком можна було займатись землеробством. Закінчився цей період приблизно в VII-VI тис. до н. е. Це корелює із часом, коли в Месопотамії з'явились шумери - так що цілком можливо, що швидке та різке наступання пустелі зігнало предків шумерів із насиджених місць, і змусило перебратись в Месопотамію. А слідів їх попереднього помешкання ми не можемо знайти по тій простій причині, що над ними буквально тонни піску. Чи є цьому докази? Опосередковані - є інша культура, яка пройшла тим же шляхом. Йдеться про стародавніх натуфійців, предків єгиптян і засновників міста Ієрихон - їх часткова спорідненість із південноафриканськими неолітичними племенами цілком доведена. Проблема в тому, що Ієрихон СТАРШИЙ за шумерів - це одне із найдавніших поселень взагалі всього месопотамського регіону, яке сягає аж XIII, а то й XIV тис. до н. е. Якщо натуфійська культура дійсно була сусідом стародавніх шумерів та дійсно походить із Сахари, то вони в Месопотамію перебрались задовго до опустелення. Саме у натуфійців, як вважається, шумери могли запозичити технологію бродіння зерна, яка дозволила їм винайти пиво - бо найдавніші сліди "напоїв бродіння" були знайдені на горі Кармел, де було натуфійське поселення аж тринадцять тисячоліть тому.
Іще є теорія, що шумери походять звідкілясь із Західної Азії - можливо навіть із Кавказу. А їх прямими нащадками (бо були ще непрямі - аккадці, наприклад) були хуррити та мешканці Урарту, про яке я уже якось розповідав.
Але всі ці теорії б'є наповал головний секрет шумерів - їх мова. Вона попросту унікальна, схожих мов на нашій планеті не існує ніде. Ні, шумерська мова зовсім не інопланетна. Вона просто надзвичайно архаїчна. Сам принцип дуже простий - якщо треба описати якесь поняття чи функцію, для цього шумери конструювали одне величезне слово, "склеюючи" всі необхідні ознаки чи дії разом. Елементарні слова-"атоми", з яких конструювались слова, або самі по собі були складами, або були конструктами поменше. В результаті мова з одного боку нагадувала мову програмування, а з іншого була надзвичайно милозвучна, і нею швидше не розмовляли, а співали. Не дивно, що після того, як шумери давно розчинились серед месопотамських народів, їх мова ще кілька тисячоліть була мовою релігійних гімнів та літератури. Але це не головна особливість шумерської мови. Шумери... після підмета в кінець речення дієслова запихували, зовсім як Йода із "Зоряних Війн". Тобто, для шумера порядок речень був такий: спершу обставини, актори, головний об'єкт дії, а тільки потім - сама дія. Такий дивний порядок - він називається ергативним - і дозволяє припустити, що шумерська мова дуже архаїчна і дуже давня - бо ергативними є чимала кількість мов племен, які стояли (а деякі досі там знаходяться) на межі неоліта. Наприклад, ергативними є мови аборигенів Австралії, а також ряд дуже стародавніх іранських та індо-арійських мов. Але такої химерної комбінації агглюнативності та ергативності як у шумерів, не знайшлось ні у кого. Окремі елементи нагадують уральські та угро-фінські мови, інші - дравідійські (це в Індії), а ще інші взагалі схожі на австрало-азійські чи навіть полінезійські мови.
Яку б ви не узяли теорію, вона все одно уходить кудись в неоліт - а найбільш вірогідною теорією походження шумерської мови є своєрідна lingua franca неолітичних часів. Це пояснює аналітичність шумерської мови та "конструктивність" її слів - адже кожне слово в шумерській саме себе пояснює: його легко поділити на компоненти, а ті ще далі - аж до найпростіших слів-атомів. Це надзвичайно корисно, якщо треба комусь щось пояснити. Що, само собою, передбачає, що стародавні шумери походять з регіона, де сходилось принаймні кілька дуже різноманітних культур із дуже відмінними мовами, які активно обмінювались не стільки товарами, скільки знаннями. В теорії, якщо шумерською мовою описати якийсь технологічний процес - наприклад, випікання хліба - то цього опису буде достатньо, щоб людина стала пекарем. Власне, так це у шумерів і працювало - я вроде уже десь розповідав про "ме", спеціальні таблички, які правили у них одночасно за професійний сертифікат і алгоритм діяльності. "Ме" можливо скласти тільки шумерською. Або якоюсь сучасною мовою програмування.
В общем, якщо хочете, щоб історик-шумеролог у вас запустив чимсь важкеньким - спитайте у нього, звідки взялась шумерська мова. Запустить. Сходу.
Так от... про шумерську астрономію.
Попри загальне уявлення про те, що їх астрономічні знання були унікальні, це не зовсім так. Шумерська астрономія є найдавнішою серед ПИСЬМЕННИХ свідчень про спостереження за небом, зорями та планетами, а також про їх закономірності. А хіба були ще дописьменні культури, які розбирались в астрономії? Були. Наприклад, є таке місце - замок Кратісс, це в Шотландії, графство Абердіншир. Я взяв його тому, що там гарантовано навіть близько не було шумерів. А ось астрономію в цій області вивчали приблизно з VIII тис. до н. е. Там знайдений один із найдавніших (а може й дійсно найдавніший) календар, поділений на 12 місяців. Календар складається із 12 ям різної глибини (відповідно 12 фазам місяця), які були пробиті в схилі пагорба таким чином, щоб вони топографічно відповідали горизонту і сходу Сонця в найкоротший день зими (тобто, в день зимового сонцестояння). Завдяки цьому невідомі неолітичні астрономи отримували... автоматичну поправку місячного календаря - бо він не зовсім відповідає солярному року - а це дозволяло їм точно прогнозувати початок і закінчення сезонів. Щоб побудувати такий календар, особливо високі технології непотрібні - необхідно лише мати величезний корпус спостережень за зоряним небом і добре розвинений арифметичний апарат (так, достатньо елементарної математики на рівні початкової школи). Знову ж таки, стародавні шотландці не були унікальними в використанні зимового сонцестояння як точки відліку - так само розраховувався, наприклад, іще стародавній мінойський календар.
Шумерський календар також мав в своїй основі саме місячний 12-фазний цикл. Звідси і "таємнича" шумерська система числення - всі ж знають, що у них була шістдесяткова система? Не шістнадцяткова (в основі число 16), а саме шістдесяткова? Шістдесят - це якраз 12 x 5, загальна система числення, яка узгоджувала між собою астрономічну (дванадцяткову - за фазами Місяця) та побутову (п'ятиричну - усна лічба на пальцях) системи числення. Математично можна показати, що шістдесяткова система може бути використана для узгодження також із двійковою, трійковою, четверичною, шестиричною, 20-ричною і навіть 30-річною системами. Щоб ви розуміли, двійкова система, наприклад, точно була відома стародавнім єгиптянам та стародавнім мешканцям сучасного Китаю, трійковою системою (триграмами) користувались в Шаньсі - це один регіонів Китаю, де поселення сягають аж палеоліта, і так далі. Саме так, не лише лінгвістична, а й математична культура шумерів базувалась на узгодженні різних систем.
Як і неолітичні астрономи стародавнього Абердіншира, шумерські астрономи були в курсі, що місячний цикл не відповідає солярному року. Однак в Месопотамії, на відміну від Шотландії, підходящих пагорбів мало, а зимнє сонцестояння спостерігати важко. Через це шумери взагалі виокремлювали всього два сезони - один, який починався із весінним сонцестоянням і називався "емеш", і другий, який починався із осіннім сонцестоянням і називався "ентен". Тому шумери придумали кожні 4 роки додавати до року додатковий місяць. Так що сучасним поняттям високосного року ми завдячуємо саме їм. Правда, саме поняття високосності також не є шумерським винаходом - я уже вище згадував мінойський календар, так ось у них високосний цикл був кожні 8,5 років. Деякі дослідники вважають, що саме мінойський "Великий Рік" (за давньогрецькими міфами, Мінос кожні 8,5 років радився із Зевсом) став базою для періодичності Олімпійських ігор, вони проводились саме у високосний рік і саме протягом "бонусного часу".
А що ж шумери знали такого унікального, що їх вважали за великих астрономів не лише аккадці, а й вавілоняни?.. Шумери стали першим народом на планеті, який став малювати зоряні карти.
Пам'ятаєте, я писав вище про теорію походження шумерів звідкілясь із Сахари? Так ось є тільки два варіанти місцин, де замість карт суходолу необхідно малювати зоряні карти. Океан і пустеля. Океану... гм... в тій зоні не спостерігається. А ось пустель скільки завгодно. Якщо шумери дійсно походять із глибокої пустелі, їм для подорожей були потрібні детальні зоряні карти із орієнтирами, на які могли опиратись мандрівники.
І такі карти знайдено. Одна із найдавніших карт, яка датується приблизно 3300 роками до н. е. - диск, на якому позначений центр зоряного неба та орієнтуючі лінії, навколо яких зображено і позначено ряд сузір'їв. Така карта була б дуже корисна в пустелі, тому що диск можна просто підняти, зорієнтувати по небу, і дізнатись, куди рухатись далі.
Вавілонські астрономічні таблиці містять ряд назв зірок і сузір'їв, які мають шумерські назви - тобто, їх вони переписали з більш давніх джерел. Цьому є навіть опосередкований доказ. Є такий вавілонський трактат, "Енума Ану Енліль", який приписується Ану (шумерський бог неба) та Енлілю (шумерський бог повітря та штормів), і вважається першим астрологічним трактатом в історії. Поза передбаченнями, це здоровенний компендіум зоряних явищ - більше 7 тис. спостережень. Серед них є блок спостережень руху Венери, який вказує на XVII ст. до н. е. Це так звана "старовавілонська епоха", тобто, якраз часи закату шумерської цивілізації. Відповідно, "Енума Ану Енліль" може бути копією, чи точніше, перерозрахунком і доповненням шумерських астрономічних таблиць.
Шумери також були точно знайомі із місячними затемненнями, а також розбирались в закономірностях руху планет. За Венерою вони точно спостерігали, вона записана в астрономічних таблицях. А скільки ж всього планет налічували шумери?
Ви будете здивовані - всього п'ять. Це Меркурій, Венера, Марс, Юпітер та Сатурн - їх можна спостерігати неозброєним оком. Звідки ж тоді твердження про те, що шумери знали про існування далеких планет - в деяких статтях навіть пишуть, що шумерам були відомі аж 11 планет Сонячної Системи...
А штука насправді дуже проста. Справа в тому, що як нам відомо точно, шумери малювали дуже детальні зоряні карти, із сузір'ями. Вони не могли не помітити, що деякі із цих зірок ведуть себе інакше - якщо більшість займають фіксовані позиції, то планети обходять зоряну півсферу за певною закономірністю. Судячи із точності таблиць, шумери точно розробили комплексний математичний апарат для обчислень зоряних явищ, який випереджував інші цивілізації буквально на тисячоліття. Наприклад, у шумерів був свій аналог метонівського циклу (235 місячних циклів за 19 років), а відповідні розрахунки потім змогли зробити тільки давні греки аж в V ст. до н. е. Цілком можливо, що і епіциклічні розрахунки (це такий спеціальний математичний апарат, який дозволяє в геоцентричній системі вираховувати траєкторії планет) їм також були відомі. А в тому, що у шумерів була геоцентрична система, сумнівів немає ніяких - шумерські астрономічні таблиці оперують як точкою відліку сходженням відповідної планети над східним обрієм. Це виразна ознака саме геоцентричної системи. Геліоцентрична такого "костиля" не вимагає.
Так ось, шумери спостерігали всього п'ять планет - Сіхту (Меркурій), Дільбат (Венера), Салбатану (Марс), Кайяману (Сатурн) та Білу Зірку (Юпітер). Всі вони точно зафіксовані в астрономічних таблицях на клінописних табличках як "рухливі зірки" (шумерський термін "бі-іб-бу", що дослівно значить... "дика вівця"). Кожна із цих планет є маніфестацією (оком) певного божества - як і Сонце і Місяць. Ось вони:
-- Сін - Місяць, асоціювався із богом місяця Сіном або із місячним аспектом богині Інанни.
-- Шамаш - Сонце, власне, і асоціювався з однойменним солярним божеством. Саме так, шумери вважали Сонце зіркою. Це зазвичай подається як "сучасне знання", але як я уже вище писав, йдеться не про зірку в сучасному розумінні цього слова, а про зірку, яка рухається, на відміну від інших.
-- Біла Зірка (відповідне шумерське слово, ви будете сміятись, читається як "Нібіру") - Юпітер. У шумерів він асоціювався із верховним богом Мардуком, а тому на відміну від інших планет, мав ряд імен-когноменів, які відповідали іпостасям цього божества, а також місяцям. Саме так, шумери придумали відрізняти місяці за певними назвами - у всіх більш ранніх календарних системах їх просто нумерували.
-- Дільбат - Венера. Етимологія цієї назви до кінця не зрозуміла, але коріння у неї те саме, що й у острова Дільмун, який шумери мали за свою прабатьківщину. Асоціюється вона із Інанною в іпостасі богині війни та кохання.
-- Сіхту - Меркурій, асоціювався із Нінуртою (шумерський бог війни та полювання) в іпостасі цілителя.
-- Кайяману - Сатурн, асоціювався із іпостассю Нінурти як бога справедливості та героїзму. Власне, звідси і назва, бо "Кайяману" є однокорінним із аккадським терміном "кітту", що значить буквально "правосуддя".
-- Салбатану - Марс, але він асоціюється не із богом неба Ану (як можна подумати через закінчення -ану), а із богом вогню, якого звали Гібіль. Шумери вважали Марс "зіркою небесного вогню", так власне і назва перекладається. Небесний вогонь в даному випадку ще й має додаткову асоціацію із ковальством. Адже в ті сами найкращий метал був метеоритним, а тому логічно, що покровителем ковалів була зірка небесного вогню.
Оскільки пантеон шумерів був величеньким - порядка 3600 імен, більша частина із яких є іпостасями - можна легко приписати шумерам знання про таку кількість планет, скільки треба. Але насправді рахувати треба лише ті, які шумери вписали в свої астрономічні таблиці під терміном "дикої вівці", а таких всього лише п'ять - тобто, сім, якщо додати Сонце і Місяць.
... ну як, цікаво було? Епічно? Багато таємниць? А головне - я абсолютно нічого не придумав. Що й доказує, що справжня історія значно цікавіша за будь-яку придумку.