don_katalan | "це мої гори, я тут газда"

Rostyslav Demchuk
Боже, та що ж я такого зробив ганебного, що трохи розкритикував фільм "Довбуш"? Поназивали мене по-всякому й різному...
Слухайте, дорогі мегакияни і мегаукраїнці. Я юність провів у Карпатах, жив у хатах разом з гуцулами. Так, я не сприйняв фільм, бо він фальшивий. Там немає карпатського духу і душі горян так, як воно є насправді. Дуже занижений рівень героїв тих подій. І я авторам фільму можу це пояснити на пальцях.
Але, для початку довга пpеамбула...
У Бельгії в Арденах є Українське село Франкополе. Українська громада після ІІ світової з числа УПА, дивізії "Галичина", ОУН викупили великий терен на 95 років у Бельгійського королівства. Там українці розбудувались: хати в карпатському стилі, клубний зал, ресторан, готель і шинок. Село відвідували навіть Степан Бандера, Микола Лебідь, подрузжя Стецько мали там літній будиночок. І от сподобив мене друг купити там також літній будинок. Купив. З усіма жителями села перезнйомився, по чарці випили, поспівали... А через дорогу від добртної півтораповерхової хати мого друга стоїть двоповеховий охайно упораджений, причепурений дім пана Федя.
Так от, заїхав я туди оце тепер... - у мєму дворі трава вище голови, треба спеціальна косарка. Пішов селом до свого друга, а тут перестрівають односельчани і мені прямо в груди "вогнем": Славку, ти знаєш що Федьо помер? Та й що тут скажеш? Побідкався. Зайшов до сусіда, розлив він нам по чарці і згадали пана Федя. А в народі його кликали "Комендант 45". А чом "45"? Бо він з війни приберіг американський крупнокаліберний револьвер. А "Комендант" - тому що він зумів з УПА стати патрульним у таборі для інтернованих у британсько-американській зоні полонених.
І от було таке. При чарці за столом "Комендант" розповів одну бувальщину. Їхнім табором, де в основному дивізійники з "Галичина" і партизани УПА почали приїздити совєцькі агітатори. Вони їздили на "бобіку" і кричали в мегафон: "украінци, родіна вас простіла, возвращайтесь дамой на родіну"...
- Як той камісар нас курвив, його маму, - переповідає Федьо "Комендант". І їден хлопак із Волиня, теж Славко звати, підстеріг того камісара у виходку. А то були такі деревляні виходки на десять чоловік. Камісар як зайшов туди - так і не вийшов. Славко юго зарізав як свіню і туди в яму з гівном запхав. Нема камісара. Славко ше хтів шофера зарізати, бись не було свідків - не вийшло.
- Наступної днини... Боже! Стіко МГБістів приїхало, наші МР і щось шукають у виходку. Знайшли! Зарізаного комісара в ямі з гівном.
От така була розповідь гуцула Феді. Добре ми посміялись з його "чорного" гумору.
***
І от щось подібне я пережив у Карпатах. Трохи вище від Яремчі, вгору за водоспадом була улюблена студентська колиба. Студенти з Франківська, Львова, Чернівців у вихідні там часто збиралися, тусувалися. Бо то близенько. Коломия (не помия) і ти в Яремчі. Гарна дружня атмосфера. Господарка, пані Ганя, вже нас знала поіменно. І навіть вже вино в борг давала... Знала, хто де і з ким розквартирувася.
Якось приїздимо увечері у п´ятницю..., а там уже на всіх газах гуляють кієвскіє студєнти с іністітута іностранних язиков. Пантов там... греблю гати. Усі такі "круті"... Що хлопці, що дівчата так "відривались" - всі рамси поплутали. Один жирний пацюк все намагався розсмішити компанію. А у колибі жила собі кішечка Маша. І отой дегенерат із Кієва бере кицю за хвіст і підвішує над вогнем ватри. Ми як навіжені позіскакували з місць, кієвскіє студєнти ржуть. Сука-а!
Пані Ганя криком волає: хлопці, прошу, не робіт тутки мордобій!
Якось трохи вгомонилося. і раптом "герой" кричить: я атлить, кто са мной?
Якось імпульсивно ми (наші хлопці) перезинулися між собою і також вийшли з колиби. Чудак пристроїв свій... причандал біля кущика перед розщелиною. Це було моє бажання вгатити йому в спину з ноги, щоб він аж загримів у потік, але це хтось зробив поперед мене. Той клоун злетів зі скелі і ніхто не знає що з ним далі сталося. Але в нашу "святу" колибу він більше не заходив. Ми, зрозумівши ситуацію, хутко порозходились і мовчки пороз`їзджались.
Це до тих слів Івана, що "це мої гори, я тут газда". Справедливі слова. Тільки ж їх сказав не Олекса, а Іван. Виходить, що у фільмі головний герой Олекса на тлі брата Івана загубився.
І де тут мій гріх? Це ж не я 120 млн UAH профукав на пустишку.
===
Тарас Бородач
Дарма си тратите собі нерви. То кіно лиш блокбастер. Духом Карпат з котрих виріс дух Довбуша там не пахне...
Хай сі люди тішут кіном а ми ся надихнемо духом Чорногори...
---
Rostyslav Demchuk
Тарас Бородач Дякую тобі, брате! Бо вже не чоpти хапают, а сльози берут. Тіко нам тего не можна!