don_katalan: (Default)
don_katalan ([personal profile] don_katalan) wrote2023-04-01 06:18 am

жив-бив Іван-дурак, лежав на софі, смотрів тіві

Алі Татар-заде
жив-бив Іван-дурак, лежав на софі, смотрів тіві, та й думає: а пачіму і мєня нєту дєнех? у фсєх, ґлавно, єсть, а мої дєньґі ґдє?
Зліз з дивану, пішов на пошту, а там народу повно, всі пишуть письма путіну. Хто прохає красиву жену, хтото державну казну, хтось просить відпустити на волю отца-мать, а хтото наоборот посадіть сина-дочь.
Ну Дурак теж взяв та й написав путіну:
— Путін, дай дєнєґ.
Написав і пішов, ліг на печі, жує калачі.
Всі йому кажуть:
— Ну ти, Іван, і дурак! Такого у путіна іщьо нікто нєпросіл. А кто может і просіл, да толька с тєх пор а ніх ні слуха ні духа.
Дінь проходить, другий, третій. Нема отвіту.
Аж ввечері третього дня приходе письмо:
— Колє ти Іван дєнєґ просіш, так іді в Маскву, пакланісь путіну-батюшкє.
Ну він і пішов.
Встрічає його боярин Шойгу.
— Ґдє маі дєньґі? - спрашиває його Іван. - Мнє путін лічьно абіщял.
— А ти, моладіц, нєтарапісь, - отвічає йому Шойгу. - Преждє баньку прімі, щі с квасом отпій.
А в дорозі зустрівся Іванові один старічьок. Многа всєво павідал, многа слихівал. І старічьок прєдупреділ Івана:
— "Будіш в городі Маскві, не слухай Шойгу. Він всім добрим молодцам пропонує баньку, щі да квас, тільки ті роздягнуться, щі хлебнуть, сознаніє потеряють - він їх одразу в солдатський костюм одіває і відсилає в Бахмут."
Пригадав Іван це, і не послухав Шойгу.
— Нє надабна мнє банькі, ти вєді мєня прямо к путіну, - говорить.
Пришлося Шойгу послушатись.
— Но єсть один уговор, - каже він Іванові. - Там в кремлі сидять сім царей та сім королей, а хто з них путін - должен ти угадать. Угадаєш - дадут тєбє дєньгі.
— А нє угадаю?
— Многіє питалісь і нікто нє угадал. Ми такіх атсилаєм в Бахмут.
"Ну, - думаєт Іван, - тут дєло нєчістоє. Нешто ж люді не знають, як путін виглядіть? Я і то знаю".
Заходить - а там сидять сім царей та сім королей, і всі на одно лицо. Всі путіни.
Думав, думав Іван, не знав, що ділать.
А Шойгу вже за спиною стоїть, руки потирає:
— Врємя на ісходє. Нашол ти своєго путіна?
Дєлать нечєего, Іван говорить:
— Нашол!
Розвернувся до Шойгу, взяв його за бороду - потягнув. Маска Шойгу-то і сповзла. А под нею настоящий путін стоіть.
Смієтся, усмехаєтся.
— Ну, Іван, удівіл ти мєня. Такоє іщо нікому нє угадивалось.
— А дєнґі моі ґдє? - спрашиваєть Іван.
— Уговор єсть уговор. Покажу я тєбє, ґдє твоі деньґі лежать.
І повів його путін тайними тропками, кривими дорожками, лісами та болотами.
Вивів у чисте поле і говорить:
— Вон там твоі деньґі. Іді забєрі.
Смотріт Іван, а ето Бахмут.
А путін как сквозь землю ісчез, будто вовсє єво і не било.
КАНЄЦ

Post a comment in response:

(will be screened)
(will be screened if not validated)
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting

If you are unable to use this captcha for any reason, please contact us by email at support@dreamwidth.org