don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2022-12-09 01:52 pm
don_katalan) wrote2022-12-09 01:52 pm
За цим всім, холодно поблискуючи окулярами, відсторонено спостерігає Токаєв
Oleksiy Nesterenko
Після втрати європейського газового ринку, катастрофи на китайському (росія продає в Китай +/- 10 млрд кубів на рік, це половина від споживання Україною газу власного видобутку в кризовий період) та зухвалого шантажу з боку Туреччини, яка вимагає не просто знижку 25% на поставки російського газу у 2023, а й повернути (перерахувати) ці ж 25% за вже поставлений газ у 2022, росія спробувала укласти "тройствєнний союз" з Казахстаном та Узбекистаном зі створення "єдиного газового ринку" з потенційною кількістю споживачів у 220 млн. Ну і звісно, оголосити це як "пабєду".
Однак росія не була б сама собою, якби під приводом створення цього, певною мірою рятівного для себе "союзу" не заходилася протискати якісь настільки специфічні політичні вимоги, що президенту Узбекистану Шавкату Мірзієєву урвався терпець.
Він сам поки що мовчить, проте на самміт ЄврАзЕС їхати відмовився (там путін дуже хотів укласти цю нову угоду), а замість себе туди відправив віце прем'єра Мірзамахмудова. Той напередодні чергових зборів організації заявив, що у випадку укладання газової угоди з росією це буде виключно комерційний контракт. І наголосив: "Ми ніколи не погодимося на жодні політичні умови в обмін на газ".
За цим всім, холодно поблискуючи окулярами, відсторонено спостерігає Токаєв. На пропозицію путіна створити "газовий союз" він відповів, що сам ніби і не проти, але спочатку запропонував путіну домовитися з президентом Узбекистану. І от в результаті "фірмових" путінських "домовлянь" кремль отримав свій черговий, вже "фірмовий" облом і гучний скандал, проте вже на значно нижчому рівні, де раніше такого роду розборки вирішувалися тихо, підкилимно і "со всєм уважєнієм к дарагому владіміру владіміровічю".
Бо Токаєв, як найталановитіший східний політик пострадянського простору, чудово усвідомив суто східний, тонкий і непрямий спосіб посилати непроханого і зухвалого мудака: заохотити його самого продемонструвати усім який він мудак.
А завдяки Україні сьогодні це можна робити практично безкарно. І навіть модно.
Після втрати європейського газового ринку, катастрофи на китайському (росія продає в Китай +/- 10 млрд кубів на рік, це половина від споживання Україною газу власного видобутку в кризовий період) та зухвалого шантажу з боку Туреччини, яка вимагає не просто знижку 25% на поставки російського газу у 2023, а й повернути (перерахувати) ці ж 25% за вже поставлений газ у 2022, росія спробувала укласти "тройствєнний союз" з Казахстаном та Узбекистаном зі створення "єдиного газового ринку" з потенційною кількістю споживачів у 220 млн. Ну і звісно, оголосити це як "пабєду".
Однак росія не була б сама собою, якби під приводом створення цього, певною мірою рятівного для себе "союзу" не заходилася протискати якісь настільки специфічні політичні вимоги, що президенту Узбекистану Шавкату Мірзієєву урвався терпець.
Він сам поки що мовчить, проте на самміт ЄврАзЕС їхати відмовився (там путін дуже хотів укласти цю нову угоду), а замість себе туди відправив віце прем'єра Мірзамахмудова. Той напередодні чергових зборів організації заявив, що у випадку укладання газової угоди з росією це буде виключно комерційний контракт. І наголосив: "Ми ніколи не погодимося на жодні політичні умови в обмін на газ".
За цим всім, холодно поблискуючи окулярами, відсторонено спостерігає Токаєв. На пропозицію путіна створити "газовий союз" він відповів, що сам ніби і не проти, але спочатку запропонував путіну домовитися з президентом Узбекистану. І от в результаті "фірмових" путінських "домовлянь" кремль отримав свій черговий, вже "фірмовий" облом і гучний скандал, проте вже на значно нижчому рівні, де раніше такого роду розборки вирішувалися тихо, підкилимно і "со всєм уважєнієм к дарагому владіміру владіміровічю".
Бо Токаєв, як найталановитіший східний політик пострадянського простору, чудово усвідомив суто східний, тонкий і непрямий спосіб посилати непроханого і зухвалого мудака: заохотити його самого продемонструвати усім який він мудак.
А завдяки Україні сьогодні це можна робити практично безкарно. І навіть модно.