Сьогодні мав час та натхнення після чергової блокади на хребті (ну, не можу я ходити більше двох тижнів без цієї екзекуції), і вперше передивився новини. Приємно вражений тим, що ми всюди перемагаємо, щоденно звільняємо міста та села, складуємо тіла ворога кубометрами та тисячами віджимаємо техніку. Залужні, арєстовичі, маркуси та подібні їм , звертаюся до вас: Я пишаюся, що живу в один час з такими героями, як ви. Ви всюди перемагаєте, а такі неуки як ми всюди потерпаємо. Наша арта не так точно стріляє як ваша, наша авіація відпрацьовує в «молоко», наші танки не такі стрімкі в атаці, наша піхота не так героїчно вмирає, у нас немає вдалих контрнаступів… Таке враження, що ми з вами говоримо про різні армії, і навіть про різні війни. Коли я просив про допомогу для Пісків, відреагували миттєво… почали шукати мене по усьому фронту, аби дати пизди. І це була єдина реакція. Бо у нас такого не може бути. Ми ж непереможні. Ну, вбило в тих Пісках зо п‘ять сотен бійців, і що? На інших напрямках ми ж йдемо вперед! В який перед? На яких напрямках? В сухому залишку - проєбали Піски, звітуючи кудись «нагору», що на місці є все і те «все» до всрачки ефективне. Можливо, у вас, шановні, те «все» ефективне. Хоча, є блядські сумніви, що це звичайний піздьож. Наша арта щоденно звітує про знищені танки та арту ворога, а я за два місяці побачив найближчий до цілі прихід за 80 метрів, і це було щастя - ворожий танк нарешті зрозумів, що цілять в нього, і припинив стрільбу. До цього «прямого влучання» коректури вимірювалися сотнями метрів. - Друзі, ви сьогодні стріляли тупо в сусіднє від їх позицій поле, метрів за 800 від цілей. - Пішов ти. Ми відпрацювали по координатах. Цілі знищено. - Вам дати відео, де ці цілі не зрозуміли навіть, що стріляють по ним? - Засунь те відео собі… І взагалі, ти хто такий? - Дві вертушки щоденно виходять на рубіж, задирають носи, і з критичної дистанції випускають БК в голе поле… - Закрий рота! Ти хочеш позбутися підтримки авіації? - Окопи завалені роздутими смердючими тілами наших солдат… Їх сотні тільки тут. - Ти бачив офіційні цифри? Не розганяй зраду… У мене була віра, що ми вигрібаємо тут, аби десь відбувалися «контратаки, штурми, звільнення міст та сіл, і т. п…» Говорю з друзями з інших напрямків: - Друже, у нас все те саме… Де ж ми перемагаємо? В фейсбуці, ютубі, інстаграмі. І все. Це не допис «зрада-зрадная». Я розумію, що «населенню» потрібен позитив. Та, чи такою ціною? Ми скоро закінчимося, бо попри «контрнаступи», щоденно відходять до ворога кілометри нашої землі, вистелені тисячами тіл наших воїнів. Який «позитив» ви будете вигадувати за місяць-два? Може, все ж таки, мобілізувати країну, озброїти її, і навчити працювати з цим озброєнням, ніж кидати неуків в пекло? Якщо потрібно, ми теж будемо навчати, чим і займаємося у «вільний від роботи час». Хоча… кому це все пишеться? І що цей допис змінить? Так, навіяло переглядом переможних новин… В Пісках повний піздєц. Тут наш останній рубіж, остання вулиця, що втримується надзусиллями. І на «контрнаступ» надії замало. Santa
no subject
(https://www.facebook.com/rehesha.volodymyr/posts/pfbid02ZvKoSoBVVseojTB4CDsRRcihKWhC355GNYs3pq6wjcSvHe3Gozycr5hR5dBTiSMtl)
Сьогодні мав час та натхнення після чергової блокади на хребті (ну, не можу я ходити більше двох тижнів без цієї екзекуції), і вперше передивився новини.
Приємно вражений тим, що ми всюди перемагаємо, щоденно звільняємо міста та села, складуємо тіла ворога кубометрами та тисячами віджимаємо техніку.
Залужні, арєстовичі, маркуси та подібні їм , звертаюся до вас:
Я пишаюся, що живу в один час з такими героями, як ви. Ви всюди перемагаєте, а такі неуки як ми всюди потерпаємо. Наша арта не так точно стріляє як ваша, наша авіація відпрацьовує в «молоко», наші танки не такі стрімкі в атаці, наша піхота не так героїчно вмирає, у нас немає вдалих контрнаступів…
Таке враження, що ми з вами говоримо про різні армії, і навіть про різні війни.
Коли я просив про допомогу для Пісків, відреагували миттєво… почали шукати мене по усьому фронту, аби дати пизди. І це була єдина реакція. Бо у нас такого не може бути. Ми ж непереможні. Ну, вбило в тих Пісках зо п‘ять сотен бійців, і що? На інших напрямках ми ж йдемо вперед!
В який перед? На яких напрямках?
В сухому залишку - проєбали Піски, звітуючи кудись «нагору», що на місці є все і те «все» до всрачки ефективне.
Можливо, у вас, шановні, те «все» ефективне. Хоча, є блядські сумніви, що це звичайний піздьож.
Наша арта щоденно звітує про знищені танки та арту ворога, а я за два місяці побачив найближчий до цілі прихід за 80 метрів, і це було щастя - ворожий танк нарешті зрозумів, що цілять в нього, і припинив стрільбу. До цього «прямого влучання» коректури вимірювалися сотнями метрів.
- Друзі, ви сьогодні стріляли тупо в сусіднє від їх позицій поле, метрів за 800 від цілей.
- Пішов ти. Ми відпрацювали по координатах. Цілі знищено.
- Вам дати відео, де ці цілі не зрозуміли навіть, що стріляють по ним?
- Засунь те відео собі… І взагалі, ти хто такий?
- Дві вертушки щоденно виходять на рубіж, задирають носи, і з критичної дистанції випускають БК в голе поле…
- Закрий рота! Ти хочеш позбутися підтримки авіації?
- Окопи завалені роздутими смердючими тілами наших солдат… Їх сотні тільки тут.
- Ти бачив офіційні цифри? Не розганяй зраду…
У мене була віра, що ми вигрібаємо тут, аби десь відбувалися «контратаки, штурми, звільнення міст та сіл, і т. п…» Говорю з друзями з інших напрямків:
- Друже, у нас все те саме…
Де ж ми перемагаємо?
В фейсбуці, ютубі, інстаграмі. І все.
Це не допис «зрада-зрадная». Я розумію, що «населенню» потрібен позитив. Та, чи такою ціною?
Ми скоро закінчимося, бо попри «контрнаступи», щоденно відходять до ворога кілометри нашої землі, вистелені тисячами тіл наших воїнів. Який «позитив» ви будете вигадувати за місяць-два?
Може, все ж таки, мобілізувати країну, озброїти її, і навчити працювати з цим озброєнням, ніж кидати неуків в пекло? Якщо потрібно, ми теж будемо навчати, чим і займаємося у «вільний від роботи час».
Хоча… кому це все пишеться? І що цей допис змінить? Так, навіяло переглядом переможних новин…
В Пісках повний піздєц. Тут наш останній рубіж, остання вулиця, що втримується надзусиллями. І на «контрнаступ» надії замало.
Santa