don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2020-07-21 12:28 pm
don_katalan) wrote2020-07-21 12:28 pm
Я ніколи не вірила в те, що вбивство Шеремета було політичним
Лідія Гайдар
Вперше про Шеремета я дізналася в 2000 році, після дуже мутної історії зі зникненням його оператора, Дмитра Завадського (Шеремет і Завадський з 1997 року працювали в корпункті кремлівського телеканала ОРТ в Білорусі).
Завадського було викрадено і, імовірно, вбито 7-го липня 2000 року, коли той відправився в аеропорт Мінськ-2 на службовому автомобілі зустрічати свого колегу Павла Шеремета. Його машина була пізніше виявлена в аеропорту, але Завадський знайдений не був.
Оскільки тоді в Білорусі противники режиму Лукашенка зникали ледь не кожного тижня, одразу було зрозуміло, чиїх рук ця справа. Але ще тоді у мене виникло питання - чому вбили Завадського, який в професійному тандемі з Шереметом був завжди на "других ролях", на відміну від Павла, який вже на той час мав репутацію одного з відоміших противників режима Лукашенка.
Арешт Шеремета в липні того ж року та суд над ним з вироком "два роки умовно" на тлі явного вбивства Завадського виглядав (для мене) дуже непереконливо. Подальший кар'єрний ріст Павла вже в Москві, на телеканалі ОРТ, лише посилив мою недовіру до нього.
Вдруге про Шеремета я прочитала, здається, в "Комсомольській правді". Це був дуже цікавий допис, здається, американської кореспондентки, яка була постійним спецкором в Москві кілька років, а зараз назавжди поверталася додому. З маленьким сином від Павла Шеремета. Його імені пані не називала, але написано все було ну дуже прозоро та зрозуміло, про кого йшлося. Шеремет закрутив з нею роман тоді, коли опинився в Москві без дружини та дітей (у нього син та дочка) - його сім'я десь приблизно рік влаштовувала справи з переїздом після депотрації Шеремета до Росії.
Що мене тоді "зачепило" в дописі тієї кореспондентки - вона ніколи не розраховувала на постійні стосунки з Павлом, знала, що розлучатися зі своєю дружиною він не збирається, і спільного майбутнього у них немає. Її образило ставлення Шеремета до їх сина - він повністю розірвав з нею всі відносини після його народження, нічого не пояснюючи. І підтримувати зв'язок з дитиною (це єдине, чого хотіла від Павла та пані - матеріальних претензій до нього вона не мала, бо була забезпечена краще за нього) не збирався.
Що не кажіть, а це також яскраво характеризує людину, і не найкращим чином.
За подальшими тілорухами Шеремета я ще до 2010 року облишила слідкувати - мені все було зрозуміло з його "опозиційністю" (до речі, переважно Лукашенку).
Я ніколи не вірила в те, що вбивство Шеремета було політичним. Кому і навіщо він був потрібний? Скоріш за все, його куратори використали його смерть саме для того, що відбувається зараз в Україні з її приводу - для звинувачень на адресу Києва, неспроможного розслідувати це вбивство, для підвищення градусу напруги в України, та для зухвалої демонстрації всім росіянським "ренегатам" - у Кремля довгі руки, він дотягнеться до кожного "зрадника".
Останнє, що хочу за цією, насправді, вже дуже обридлою темою, зауважити - на якій підставі Олена Притула називає себе у зв'язку з Шереметом його "громадянською дружиною"?
Адже зі своєю законною білоруською жінкою Павло ніколи не розлучався, хоча і залишив її з дітьми у Москві. Так що статус пані Притули по відношенню до Шеремета - "коханка" або "співмешканка", не більше.
ще
Вперше про Шеремета я дізналася в 2000 році, після дуже мутної історії зі зникненням його оператора, Дмитра Завадського (Шеремет і Завадський з 1997 року працювали в корпункті кремлівського телеканала ОРТ в Білорусі).
Завадського було викрадено і, імовірно, вбито 7-го липня 2000 року, коли той відправився в аеропорт Мінськ-2 на службовому автомобілі зустрічати свого колегу Павла Шеремета. Його машина була пізніше виявлена в аеропорту, але Завадський знайдений не був.
Оскільки тоді в Білорусі противники режиму Лукашенка зникали ледь не кожного тижня, одразу було зрозуміло, чиїх рук ця справа. Але ще тоді у мене виникло питання - чому вбили Завадського, який в професійному тандемі з Шереметом був завжди на "других ролях", на відміну від Павла, який вже на той час мав репутацію одного з відоміших противників режима Лукашенка.
Арешт Шеремета в липні того ж року та суд над ним з вироком "два роки умовно" на тлі явного вбивства Завадського виглядав (для мене) дуже непереконливо. Подальший кар'єрний ріст Павла вже в Москві, на телеканалі ОРТ, лише посилив мою недовіру до нього.
Вдруге про Шеремета я прочитала, здається, в "Комсомольській правді". Це був дуже цікавий допис, здається, американської кореспондентки, яка була постійним спецкором в Москві кілька років, а зараз назавжди поверталася додому. З маленьким сином від Павла Шеремета. Його імені пані не називала, але написано все було ну дуже прозоро та зрозуміло, про кого йшлося. Шеремет закрутив з нею роман тоді, коли опинився в Москві без дружини та дітей (у нього син та дочка) - його сім'я десь приблизно рік влаштовувала справи з переїздом після депотрації Шеремета до Росії.
Що мене тоді "зачепило" в дописі тієї кореспондентки - вона ніколи не розраховувала на постійні стосунки з Павлом, знала, що розлучатися зі своєю дружиною він не збирається, і спільного майбутнього у них немає. Її образило ставлення Шеремета до їх сина - він повністю розірвав з нею всі відносини після його народження, нічого не пояснюючи. І підтримувати зв'язок з дитиною (це єдине, чого хотіла від Павла та пані - матеріальних претензій до нього вона не мала, бо була забезпечена краще за нього) не збирався.
Що не кажіть, а це також яскраво характеризує людину, і не найкращим чином.
За подальшими тілорухами Шеремета я ще до 2010 року облишила слідкувати - мені все було зрозуміло з його "опозиційністю" (до речі, переважно Лукашенку).
Я ніколи не вірила в те, що вбивство Шеремета було політичним. Кому і навіщо він був потрібний? Скоріш за все, його куратори використали його смерть саме для того, що відбувається зараз в Україні з її приводу - для звинувачень на адресу Києва, неспроможного розслідувати це вбивство, для підвищення градусу напруги в України, та для зухвалої демонстрації всім росіянським "ренегатам" - у Кремля довгі руки, він дотягнеться до кожного "зрадника".
Останнє, що хочу за цією, насправді, вже дуже обридлою темою, зауважити - на якій підставі Олена Притула називає себе у зв'язку з Шереметом його "громадянською дружиною"?
Адже зі своєю законною білоруською жінкою Павло ніколи не розлучався, хоча і залишив її з дітьми у Москві. Так що статус пані Притули по відношенню до Шеремета - "коханка" або "співмешканка", не більше.
ще