don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2019-09-12 10:38 am
don_katalan) wrote2019-09-12 10:38 am
Entry tags:
дез’інтеграція РФ
Алі Татар-заде
процес дез’інтеграції РСФСР і її гротескного преємника був застопорений через острах світових еліт про подальше дробління євразійської суши. Ще свіжий анекдот про Буша (дуже правдивий) як той просипався в жаху, бо наснилося що замість Совієт Юніон має 15 ядерних держав. Жертвою цього “анекдота” стала без’ядерна Україна, яка у свою чергу сплатила за це Кримом і Донбасом, стали Грузія, Молдова, загрожені інші. А ще більше постраждалі потенційні незалежні держави Сходу - все що на схід від хутора Міхайловскій.
Це все була лірика.
Буш з анекдота має свого роду рацію - адже картина світу роз’інтегрованої Московії зовсім не складена.
Немає гарантій стабільності для інших, не кажучи вже про інтереси інших - великих та середніх гравців, таких як Китай, Америка, Японія, кожна з членів ЄС і так далі.
Тому якщо Україна хоче того нового порядку, хоче наближення його, то вона має скласти ту нову картину світу, де замість Московії з одним ядерним царем - сто республік, монархій та теократій, і як вони між собою ладять, які землі відходять сильним гравцям та давнім кредиторам, що там з екологією, ядерною безпекою і зрештою балансом сил у світі.
Адже ніхто не хоче появи там пари халіфатів, пари талібанів та пари пхеньянів і пномпенів.
Має бути якась міжнародна рада, яка наглядатиме за різними теріторіями чи за всіма в цілому, свого роду “ліга націй”.
Мають бути життєздатні закони про заборони аншлюсів (тобто, заборону частинам РСФСР та СРСР з’єднуватись знову в одні держави), про долання там гуманітарних катастроф, про гарантії як фоновому населенню (помосковленим) так і корінним та історичним народам.
Україна має грати в цій картині якусь зрозумілу усьому світу роль, при чому ззовні - незадрісну, і ділити ту роль з амбітними сусідами РФ - такими як поляки, німці, фінни, японці і так далі.
Україна має бути автором чернетки, а сусіди та союзники вже самі додадуть, себе не забудуть.
Я часто чую що всі мої плани - мрії на піску.
Але це не так.
Я з 2008 року вголос говорив (а до того про себе та ближчому колу) що треба мати план війни з рашкою. Інакше, казав я, знову креслитимо на колінці одною лівою наспіх і під свист снарядів. Що, не так? Так і сталося. Плану в Української Держави на цей “невірогідний” випадок тупо не було.
Так і тепер, нам треба мати ці мрії добре оформленими, тоді мрії стають планами, а плани примушують до ініціативи.
---
процес дез’інтеграції РСФСР і її гротескного преємника був застопорений через острах світових еліт про подальше дробління євразійської суши. Ще свіжий анекдот про Буша (дуже правдивий) як той просипався в жаху, бо наснилося що замість Совієт Юніон має 15 ядерних держав. Жертвою цього “анекдота” стала без’ядерна Україна, яка у свою чергу сплатила за це Кримом і Донбасом, стали Грузія, Молдова, загрожені інші. А ще більше постраждалі потенційні незалежні держави Сходу - все що на схід від хутора Міхайловскій.
Це все була лірика.
Буш з анекдота має свого роду рацію - адже картина світу роз’інтегрованої Московії зовсім не складена.
Немає гарантій стабільності для інших, не кажучи вже про інтереси інших - великих та середніх гравців, таких як Китай, Америка, Японія, кожна з членів ЄС і так далі.
Тому якщо Україна хоче того нового порядку, хоче наближення його, то вона має скласти ту нову картину світу, де замість Московії з одним ядерним царем - сто республік, монархій та теократій, і як вони між собою ладять, які землі відходять сильним гравцям та давнім кредиторам, що там з екологією, ядерною безпекою і зрештою балансом сил у світі.
Адже ніхто не хоче появи там пари халіфатів, пари талібанів та пари пхеньянів і пномпенів.
Має бути якась міжнародна рада, яка наглядатиме за різними теріторіями чи за всіма в цілому, свого роду “ліга націй”.
Мають бути життєздатні закони про заборони аншлюсів (тобто, заборону частинам РСФСР та СРСР з’єднуватись знову в одні держави), про долання там гуманітарних катастроф, про гарантії як фоновому населенню (помосковленим) так і корінним та історичним народам.
Україна має грати в цій картині якусь зрозумілу усьому світу роль, при чому ззовні - незадрісну, і ділити ту роль з амбітними сусідами РФ - такими як поляки, німці, фінни, японці і так далі.
Україна має бути автором чернетки, а сусіди та союзники вже самі додадуть, себе не забудуть.
Я часто чую що всі мої плани - мрії на піску.
Але це не так.
Я з 2008 року вголос говорив (а до того про себе та ближчому колу) що треба мати план війни з рашкою. Інакше, казав я, знову креслитимо на колінці одною лівою наспіх і під свист снарядів. Що, не так? Так і сталося. Плану в Української Держави на цей “невірогідний” випадок тупо не було.
Так і тепер, нам треба мати ці мрії добре оформленими, тоді мрії стають планами, а плани примушують до ініціативи.
---