don_katalan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
don_katalan) wrote2016-03-18 09:11 am
don_katalan) wrote2016-03-18 09:11 am
Новости воссоединенного кота
Алі Татар-заде
промова маріонеткового спікера Константинова, відомого в кримінальних колах як Шчолкунчик та Вєшалка.
- Два роки тому в Крим нарешті прийшла свобода. Ми вирішили в цей день заборонити будь-які мітинги, щоб дати дорогим нашим кримчанам ще більше свободи.
***
Одна кримнашка за свою старанну службу окупантові - за доноси, насамперед - була нагороджена. Її дитину відправили до росіянського курорту, в дєтлагєрь солнишко запаребриком. Щаслива, вона повезла туди рідне чадо. Повернулась бліда та похмура. "Моя дєвочка там єдінствєнная руская! Там всі чорні, навіть піанерважаті! Боже, боже, що вони з нею будуть робити, навіть уявити страшно". Помимо всього прочого, в нагородних грамотах окупантів вона відзначена за інтернаціоналізм.
***
у день святого Патрика я пригадую свого старого знайомого, ми його звемо Першим британцем на кримській землі.
(Звичайно, він був далеко не першим справжнім британцем на півострові - до нього тут були і світла Сестра Найтингейл, і похмурий лорд Реглан. А ще 1333 року сюди прибув архієпіскоп Ричардус, щоб вести домініканську справу. І до них тут бували нормани, що припливали сюди чи не прямо з Гастінгсу).
Але для нас він був першим. Відважно оселившись тут, він разом із нами постигав і відкривав собі прості істини, наприклад те, що ми жили не у Росії, а в Україні.
Якось на день святого Патрика ми з ним куштували більш-менш аутентичні атлантичні страви, орієнтуючись на інтуїцію і смак Першобританця. Вона дуже сталась в нагоді, щоб пробратись скрізь парослі багаточисельних псевдо-пабів з їх "уникальними рецептами". (Ех, то був інший час - під окупацією ці паби, що тоді здавались лабудою, тепер пригадуються як оазиси Європи).
Одного разу Першобританець, сам того не підозрюючи, надав мені показового урока. Справа була такою. Після того, як я утретє за кілька хвилин сказав "у вас англійців", то побачив що він зелений та смикається. Хоча я ж ніби був увічливий. Що ж не так?
Він легко пояснив, що не так. "Я не англієць, я шотландець. І якщо ти ще раз скажеш що я англієць, їйбо, ми будемо дратися прямо тут, посеред столів".
Це був той яскравий момент, коли я зрозумів всю тщету і нищету тези "яка різниця" та міфу про один народ.
***
експромт сьогодні. Сказав знайомій ватниці, що слово укри - це скорочення від УКР.
- А що за У Ка Ер? - здивовано перепитує вона.
- Україна Києвська Русь, - кажу. - Коли ви кажете "укр", то підтверджуєте права українців на всі ті землі.
- Американці придумали, - проникливо здогадується вона. - Хитрі, гади.
Так я став американцем.
промова маріонеткового спікера Константинова, відомого в кримінальних колах як Шчолкунчик та Вєшалка.
- Два роки тому в Крим нарешті прийшла свобода. Ми вирішили в цей день заборонити будь-які мітинги, щоб дати дорогим нашим кримчанам ще більше свободи.
***
Одна кримнашка за свою старанну службу окупантові - за доноси, насамперед - була нагороджена. Її дитину відправили до росіянського курорту, в дєтлагєрь солнишко запаребриком. Щаслива, вона повезла туди рідне чадо. Повернулась бліда та похмура. "Моя дєвочка там єдінствєнная руская! Там всі чорні, навіть піанерважаті! Боже, боже, що вони з нею будуть робити, навіть уявити страшно". Помимо всього прочого, в нагородних грамотах окупантів вона відзначена за інтернаціоналізм.
***
у день святого Патрика я пригадую свого старого знайомого, ми його звемо Першим британцем на кримській землі.
(Звичайно, він був далеко не першим справжнім британцем на півострові - до нього тут були і світла Сестра Найтингейл, і похмурий лорд Реглан. А ще 1333 року сюди прибув архієпіскоп Ричардус, щоб вести домініканську справу. І до них тут бували нормани, що припливали сюди чи не прямо з Гастінгсу).
Але для нас він був першим. Відважно оселившись тут, він разом із нами постигав і відкривав собі прості істини, наприклад те, що ми жили не у Росії, а в Україні.
Якось на день святого Патрика ми з ним куштували більш-менш аутентичні атлантичні страви, орієнтуючись на інтуїцію і смак Першобританця. Вона дуже сталась в нагоді, щоб пробратись скрізь парослі багаточисельних псевдо-пабів з їх "уникальними рецептами". (Ех, то був інший час - під окупацією ці паби, що тоді здавались лабудою, тепер пригадуються як оазиси Європи).
Одного разу Першобританець, сам того не підозрюючи, надав мені показового урока. Справа була такою. Після того, як я утретє за кілька хвилин сказав "у вас англійців", то побачив що він зелений та смикається. Хоча я ж ніби був увічливий. Що ж не так?
Він легко пояснив, що не так. "Я не англієць, я шотландець. І якщо ти ще раз скажеш що я англієць, їйбо, ми будемо дратися прямо тут, посеред столів".
Це був той яскравий момент, коли я зрозумів всю тщету і нищету тези "яка різниця" та міфу про один народ.
***
експромт сьогодні. Сказав знайомій ватниці, що слово укри - це скорочення від УКР.
- А що за У Ка Ер? - здивовано перепитує вона.
- Україна Києвська Русь, - кажу. - Коли ви кажете "укр", то підтверджуєте права українців на всі ті землі.
- Американці придумали, - проникливо здогадується вона. - Хитрі, гади.
Так я став американцем.