![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
don_katalanВчора для українців стартувала програма "Національний кешбек", що ризикує перетворитися на черговий популістський проект, схожий на "Велике Будівництво", "Мільйон дронів" та багато інших піар-ініціатив із сумнівним фіналом.
Слід зазначити, що програма по факту не є кешбеком, бо покупцю не повертається частина його власної оплати, а видається компенсація із коштів державного бюджету. Тобто на програму йдуть наші із вами податки.
Програма переслідує кілька цілей, серед яких підтримка українського виробника, боротьба з тіньовою економікою завдяки стимулюванню карткових розрахунків, зростання ВВП. Проте видається, що підводних каменів більше, ніж благих намірів. Зараз на поверхні наступні нюанси:
* Для пересічних українців. Перш за все має насторожити вимога доступу до усіх банківських карток і усіх транзакцій, що є по суті порушенням банківської таємниці. Це виглядає як спроба влади залізти у спорожнілу через війну кишеню населення і перерахувати у ній дріб'язок.
Купувати в програмі можна різні товари - від хліба і пари шкарпеток до кухонної витяжки та антибіотиків. Тратити державну компенсацію можна на послуги від комунальних платежів, до такої екзотики як лізинг човнів та послуги адвоката. Однак судячи із структури виробництва українських товарів та розподілу сімейного бюджету простої української сім'ї, найбільш вірогідно купуватимуться продукти харчування та оплачуватимуться комунальні послуги. Тому програмою скористаються не дуже забезпечені українці, котрі проте мають певні навики банківської та цифрової грамотності. Так от на повний аудит всіх їх транзакцій націлена влада.
** Для національних виробників очікується стимулювання продажів. Проте прозорими економічними механізмами підтримувати виробників набагато легше, ніж заплутаними та непрозорими маркетинговими фішками. Виробника простіше стимулювати податковими пільгами чи полегшенням доступу на іноземні ринки. Натомість у нас спершу бізнесу підвищили податки та збори, обмежили платіжні операції - а тепер ніби-то щедрою рукою пропонують не завжди на прозорих умовах взяти участь у своєрідній маркетинговій кампанії. Виглядає більше як біполярний розлад, а не економічна програма.
*** Для продавців теж є цікаве. Участь у програмі можуть взяти тільки компанії, які працюють на загальній системі оподаткування. Тобто це черговий дискримінаційний механізм щодо таких ненависних нашій владі ФОПів. Вигодонабувачем цієї програми стане великий ритейл. А дрібний бізнес, який купує у вітчизняних виробників і перепродує українцям, отримав лише збільшення податків та зборів.
**** Головними бенефіціарами кешів та кешбеків можуть стати ті, хто їх і придумали. До адміністрування цього піар-маркетинг-проекту залучена величезна кількість владних та довколавладних структур. При сумнівній ефективності програми, кошти на її організацію, піар, процессинг, менеджмент, технічне забезпечення тощо - із великою долею ймовірності можуть не виправдати себе. Тільки до кінця 2024 року на програму виділено 3 млрд грн - у той же час Мінфіну бракує 500 млрд для покриття військових витрат і авральним методом підвищуються податки.
Підсумовуючи! Програма несе ризики розкриття банківської таємниці для пересічних українців, ризики нераціонального використання податків, ризики несправедливого розподілу державних коштів і вигоди серед окремих її учасників (мереж, виробників чи надавачів послуг), а також може осісти кешем у певних організаторів чи виконавців цього вельми цікавого задуму.
Слід зазначити, що програма по факту не є кешбеком, бо покупцю не повертається частина його власної оплати, а видається компенсація із коштів державного бюджету. Тобто на програму йдуть наші із вами податки.
Програма переслідує кілька цілей, серед яких підтримка українського виробника, боротьба з тіньовою економікою завдяки стимулюванню карткових розрахунків, зростання ВВП. Проте видається, що підводних каменів більше, ніж благих намірів. Зараз на поверхні наступні нюанси:
* Для пересічних українців. Перш за все має насторожити вимога доступу до усіх банківських карток і усіх транзакцій, що є по суті порушенням банківської таємниці. Це виглядає як спроба влади залізти у спорожнілу через війну кишеню населення і перерахувати у ній дріб'язок.
Купувати в програмі можна різні товари - від хліба і пари шкарпеток до кухонної витяжки та антибіотиків. Тратити державну компенсацію можна на послуги від комунальних платежів, до такої екзотики як лізинг човнів та послуги адвоката. Однак судячи із структури виробництва українських товарів та розподілу сімейного бюджету простої української сім'ї, найбільш вірогідно купуватимуться продукти харчування та оплачуватимуться комунальні послуги. Тому програмою скористаються не дуже забезпечені українці, котрі проте мають певні навики банківської та цифрової грамотності. Так от на повний аудит всіх їх транзакцій націлена влада.
** Для національних виробників очікується стимулювання продажів. Проте прозорими економічними механізмами підтримувати виробників набагато легше, ніж заплутаними та непрозорими маркетинговими фішками. Виробника простіше стимулювати податковими пільгами чи полегшенням доступу на іноземні ринки. Натомість у нас спершу бізнесу підвищили податки та збори, обмежили платіжні операції - а тепер ніби-то щедрою рукою пропонують не завжди на прозорих умовах взяти участь у своєрідній маркетинговій кампанії. Виглядає більше як біполярний розлад, а не економічна програма.
*** Для продавців теж є цікаве. Участь у програмі можуть взяти тільки компанії, які працюють на загальній системі оподаткування. Тобто це черговий дискримінаційний механізм щодо таких ненависних нашій владі ФОПів. Вигодонабувачем цієї програми стане великий ритейл. А дрібний бізнес, який купує у вітчизняних виробників і перепродує українцям, отримав лише збільшення податків та зборів.
**** Головними бенефіціарами кешів та кешбеків можуть стати ті, хто їх і придумали. До адміністрування цього піар-маркетинг-проекту залучена величезна кількість владних та довколавладних структур. При сумнівній ефективності програми, кошти на її організацію, піар, процессинг, менеджмент, технічне забезпечення тощо - із великою долею ймовірності можуть не виправдати себе. Тільки до кінця 2024 року на програму виділено 3 млрд грн - у той же час Мінфіну бракує 500 млрд для покриття військових витрат і авральним методом підвищуються податки.
Підсумовуючи! Програма несе ризики розкриття банківської таємниці для пересічних українців, ризики нераціонального використання податків, ризики несправедливого розподілу державних коштів і вигоди серед окремих її учасників (мереж, виробників чи надавачів послуг), а також може осісти кешем у певних організаторів чи виконавців цього вельми цікавого задуму.