Igor Baryshev
Якщо довго казати "атопутіннападьот" - одного разу він таки нападьот.
Якщо надто довго боятися ескалації, вона сама прийде разом з путіннападьотом.
І взагалі, якщо довго намагатися домовитися з канібалом, можна потрапити до нього на обід.
=====
Вячеслав Ільченко
Я розумію, що у людей зараз просто фантастичний запит на реальну історію України, а не тих огризків, які викладались ще в радянській, а потім уже і в українській школі...
Але ж не треба кидатись у всі тяжкі і копіювати російські перли про Гіперборею, тільки із "місцевим колоритом" у вигляді то Аратти, то Артанії, то іще якоїсь країні Лебедії...
На жаль, ми дійсно своєї історії досі до пуття не знаємо, і користуємось історичними реконструкціями за відсутністю чогось кращого. Комусь подобається Грушевський, комусь Субтельний, комусь - Аркас, Хоткевич (далі список істориків, які намагались укласти цілісну історію України, може бути продовжений).
Мені, наприклад, подобається історіографічна концепція, накреслена в багатотомному виданні "Україна крізь віки", але навіть там - попри величезну кількість фактажу, все одно лише накреслено скелет історії України. А власне нашу цілісну історію нам іще слід писати і писати.
Цьому є об'єктивна причина - ми контролюємо заледве третину, а то й менше документальної спадщини власної країни, бо вона систематично вивозилась, а то й прямо знищувалась.
( Read more... )
Якщо довго казати "атопутіннападьот" - одного разу він таки нападьот.
Якщо надто довго боятися ескалації, вона сама прийде разом з путіннападьотом.
І взагалі, якщо довго намагатися домовитися з канібалом, можна потрапити до нього на обід.
=====
Вячеслав Ільченко
Я розумію, що у людей зараз просто фантастичний запит на реальну історію України, а не тих огризків, які викладались ще в радянській, а потім уже і в українській школі...
Але ж не треба кидатись у всі тяжкі і копіювати російські перли про Гіперборею, тільки із "місцевим колоритом" у вигляді то Аратти, то Артанії, то іще якоїсь країні Лебедії...
На жаль, ми дійсно своєї історії досі до пуття не знаємо, і користуємось історичними реконструкціями за відсутністю чогось кращого. Комусь подобається Грушевський, комусь Субтельний, комусь - Аркас, Хоткевич (далі список істориків, які намагались укласти цілісну історію України, може бути продовжений).
Мені, наприклад, подобається історіографічна концепція, накреслена в багатотомному виданні "Україна крізь віки", але навіть там - попри величезну кількість фактажу, все одно лише накреслено скелет історії України. А власне нашу цілісну історію нам іще слід писати і писати.
Цьому є об'єктивна причина - ми контролюємо заледве третину, а то й менше документальної спадщини власної країни, бо вона систематично вивозилась, а то й прямо знищувалась.