Легенда о Зе

На этой неделе международные триумфы, неизменно сопровождающие Владимира Зеленского с первого дня его нескучного правления, начали обрастать легендами, достойными величайшего президента современности. Опошлить этот закономерный процесс не сумели ни резиновые бабы нардепа Тищенко, ни даже Илья Кива - народный избранник, поправивший в Раде свой член 18 раз подряд.
Недостойное улюлюканье, поднявшееся вокруг безобидного происшествия с членом одного из лучших спикеров Оппозиционной платформы - За половую жизнь, было бы достойно безусловного порицания, если бы не некоторые сопутствующие обстоятельства, ввиду которых оппозиционный коллега раскрепощенного депутата Нестор Шуфрич, в тот же день заклеивший себе рот двусмысленным скотчем, выглядит, скорее, как ловкий манипулятор, пытающийся свести наболевшую проблему к частному сексуальному случаю.( Read more... )

Гедеон возвращается.

Гедеон возвращается. Почему суд решил вернуть гражданство скандальному епископу с российским паспортом?
Уже ставший мемом Окружной административный суд Киева отменил решение Миграционной службы о фактическом аннулировании гражданства скандально известного епископа УПЦ (МП) – Гедеона (Харона). Настоятель незаконного храма возле исторического фундамента Десятинной Церкви судится с государством за свой украинский паспорт. О самом Гедеоне, его путешествии «туда и обратно» – из украинского гражданства и назад, а также политической подплеке этого почти толкиеновского сюжета, читайте в материале LB.ua.

Фото: pravlife.org

Епископ УПЦ МП Гедеон (справа) и митрополит Онуфрий

Предисловие

Особа Гедеона (Харона) в Украине известна. В миру он Юрий Самуилович Харон, а в церкви – епископ Макарьевский УПЦ (МП). Родился в Одессе, в 80-х гг. переехал в Россию. Оттуда после развала союза подался в США. Там же до сих пор проживает его брат – известный художник Александр Харон. В конце 90-х гг. монах Гедеон перебирается в Украину. Сначала служил на модном церковном приходе на Подоле – в Ильинской церкви. А потом и сам решил создать свой церковный приход. Для этого он выбрал десятинную церковь, вернее то, что от нее осталось. С подачи тогдашнего министра культуры Юрия Богуцкого Харон смог поставить временную (это ключевое слово!) палатку для пасхального богослужения у фундамента Десятинной Церкви. ( Read more... )

суд цей мусить бути наш, а не ворогів

Igor Lutsenko
Я переконаний, що є за що стати перед судом. Але суд цей мусить бути наш, а не ворогів.

Нижче написана Тетяною Чорновол історія – правда. Звісно, крім Пашинського, були інші люди, котрі, не чекаючи нічийого наказу, пішли атакою на інший блок-пост, але це не так важливо.

Єдине що, уточню – питання щодо бойового підрозділу звучало дещо конкретніше: «Чи є нас хоч один бойовий підрозділ, котрий здатен вбивати гіркінців?»

Ще раз повторюся - героїзм не індульгенція від злочинів.

***

Він отримав повноваження від Турчинова і вирушив особисто в Краматорськ «бойовою групою» розібратися, що відбувається. Бойова група складалася з Пашинського з Полтораком та двох охоронців. На озброєнні були пістолети. У Пашинського був з собою відомий «Глок».

Приїхала «бойова група» в Ізюм, а там дно. Військові нещасні, налякані, деморалізовані, а також неозброєні і голодні. А відразу за Ізюмом на трасі на Слов’янськ новенький блокпост з нахабними та впевненими бойовиками Гіркіна.
( Read more... )

Ось така вона історія першого бойового наказу. Нічого особливого, нічого особливо героїчного. Але це був прецедент, який став переломним для психології військових. Історія про вдалу спецоперацію поширилась, як лісова пожежа. Якщо змогли одні – почали спроби й інші. І від того маленького поштовху система раптом запрацювала, збройні сили почали воювати.