Wednesday, 8 March 2017

don_katalan: (Default)
Stanislav Kukareka
Мы постоянно мечемся в поисках примеров для подражания. Одни предлагают копировать сингапурский тоталитаризм, другие - шведский социализм, третьи - европейскую толерантность или англосаксонский либерализм, есть любители Мао, Гитлера и Пол Пота, есть те кому мил папаша Дювалье. Некоторые прямо предлагают вернуть былое величие совка... Однако у нас есть примеры гораздо более понятные и близкие, наша собственная новейшая история. История собственно украинской государственности. Которая не менее, а даже более поучительна.
И таки нужно признать что государство украинское обладает рядом пусть не совсем даже желательных, но крайне ярких, а главное - устойчивых свойств и признаков. Этот опыт не стоит игнорировать если мы хотим чего-то таки устойчивого построить, и уж тем более нельзя его игнорровать если мы это "существующее" таки собираемся сломать. А ломать его таки надо, ибо так жить нельзя... Итак, чем характерен наш украинский путь, и что обеспечивает нам столь впечатляющую стабильность результата, пускай и результата неутешительного? Все на свете имеет свои причины, и эти причины следует таки осознать, и затем - правильно использовать.
Украинское государство (вернее - бюрократия) обладает просто феноменальной институциональной устойчивостью. То есть что бы мы не делали, какие-бы мы "магистральные курсы" не объявляли, прогрессивные механизмы не внедряли, благотворные примеры не копировали, хоть дословно хоть "с фантазией", какие-бы усилия не прикладывали что мы что даже "мировое сообщество" - все равно получается паровоз, и никакой напильник его заразу не берет. Даже 3 по сути революции (начиная с той что "на граните") эта система успешно пережила и зализала с рекордной скоростью все на себе царапины, каждый раз не только восстанавливая, но и укрепляя былое величие. Такое не снилось ни одному авторитарному режиму, такое не снилось традициям демократии, пучине рынка и прочим еврогламурам, с точки зрения институциональной устойчивости Украина им всем может большую фору дать. И этот опыт и надбання как я уже заметил - игнорировать вовсе не следует.Read more... )
don_katalan: (Default)
Алі Татар-заде
#сто_років_тому 8 березня 1917
Ніхто не помітив, як напередодні, спокійно, діловито і не поспішаючи, столицю імперії покинув імператор. Він відправився в Ставку у Могильові, в дорозі читав «Гальську війну» Юлія Цезаря та багато думав. Потім, в розпал заворухи, його відсутність в столиці буде «синхронизована» в народній уяві з протестами та сприйматиметься, як втеча і вірна ознака паніки.
Натовпи жінок, організовані соціал-демократами, отримали інструкції від більшовиків на гасла «Хліба!», «Мира!» та «Геть Війну!». Ці гасла були давно вже популярні, але мало хто з політиків вирішувався на них робити кар’єру. Щодо більшовиків та анархістів, яким це личить, то їх не сприймали всерйоз. Більшовицька ячейка в Петербурзі була давно розгромлена провокаторами і охранкою, її ніхто не підтримував організаційно – лідери більшовиків були в еміграції та не розраховували на щось маштабне тут і зараз, прямо в столиці.
Газети вийшли з новинами, присвяченими жіночому дню. Одні видання писали про складнощі, які відчуває на собі жінка, бо вимушена годувати родину, а з продуктами дуже кепсько. Інші, більш вільні видання, розміщували усілякі маніфести, наприклад, про Жінку Майбутнього, вільний шлюб, порнографію. Шаляпина запитали, які жінки йому подобаються, і той відповів: «Щоб була ніжна душа та красиве тіло жінки, але з розумом і серцем чоловіка». Жовта преса повідомляла про затримання дружини, яка підсипала своєму чоловікові приворотне зілля, що виявилось хлоргидратом.Read more... )
don_katalan: (Default)
Алі Татар-заде
Багато існує способів описати окупацію. Я розкажу історію одної кримської родини із дитиною.
Дитина до окупації була читаючою, полюбляла часописи, що їх багато присилали з материка. Ніхто не може пояснити, чому, але кажуть, що дитячі журнали і книги почали щезати першими. Задовго до того, як зникли українські ковбаси, масло і молоко, пиво чи горілка. Навряд чи це сильно помітили кримнаши, не кожен дорослий це собі відмітив, але дитина це одразу відчула.
Пройшов рік, коли один з батьків дістався материка. Дитина дуже благала привезти часописи, склала їх перелік і номери. Та дорослі, як завжди, думають про доросле, так вважає дитина, або сам дорослий скаже - було стільки проблем, що було не до журналів. То ж приїхав ні з чим.
Пройшов другий рік окупації, і другий з батьків поїхав на материк.Read more... )

Profile

don_katalan: (Default)
don_katalan

October 2017

M T W T F S S
       1
23 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16171819 202122
23242526272829
3031     

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit