don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
#сто_років_тому, 9 серпня 1917 (27 липня ст.ст.).
– Кримського муфтія визволили з арешту. – Поява ідеї Курултая.
– Розстріл богданівців і гримаси українізації армії.
– Взагалі іронія долі щодо генералів та їхніх планів.
_____________________
У Криму скликаний Надзвичайний делегатський з’їзд мусульман Криму.
Арешт муфтія Челебіджихана та перевод його в революційний та русифікований Севастополь викликали обурення кримських татар.
Сучасний кримський історик проросійської орієнтації Зарубін не втримався, щоб назвати таке обурення “зрежисованим”, проте оцінку свою не скріплює нічим, окрім своєї татарофобії.
«На им’я можновладців з місць сиплються телеграми, пестраючи фразами: “первый народный Муфтий”, “наш обожаемый Таврический Муфтий” (!) и т. п. Пристрасті розпаляються не в жарт. На вулицях Сімферополя – у будинку губернського правління, де йдуть буремні засідання усіх можливих организацій, у тюрми, де, за чутками, утримувався муфтій, – групуються озброєні солдати-татари, представники зо всіх кінців Криму»
Під тиском громадськості - передовсім кримськотатарської, але й інших, хто просто не повірив у наклеп щодо германо-турецького шпигунства Муфтія - нерішуча влада Тимчасового Уряду відступила та відпустила Номана Челебіджихана.
Уперше кримські татари показали російській владі, тепер вже “демократичній”, свою організовану силу. Уперше й самі зрозуміли цю силу.
_____________________
За спогадами найближчого товариша Челебіджихана, Джафера Сейдамета, саме в ці дні в обох народилась ідея - скликати кримськотатарський національний Курултай.
Вірогідно, цьому сприяла легкість, з якою зібралися кримськотатарські активісти - тоді ще за інерцією їх звали “мусульманами Криму”, хоча і ясно було, що абсолютна більшість їх кримські татари.
Проте думка скликати саме національний з’їзд, а не релігійний, була настільки сміла і новаторська, що обох - Сейдамета та Челебіджихана - охопило велике хвилювання, як від великого наукового відкриття.
«Ми обійнялися, наче побачились знову після довгої розлуки, подолавши тисячі іспитів.
Очи Челебіджихана світилися захопленням.
Він попрохав тільки, щоби цю думку і це слово я до пори до часу нікому не розкривав».
В цьому епізоді ми бачимо остаточний перехід, на рівні вже самоусвідомлення, кримськотатарських лідерів на рейки класичного націоналізму.
До того ідентичність “мусульманство” первенствувала і над ними, і над усім народом, адже була нерозривна із татарською ідентичністю.
Проте арешт Челебіджихана та оприлюднення обставин після його визвліьнення - доноси кримськотатарських клерикалів старої формації, що записували себе до “традиційного” ісламу, - мабуть, підштовхнули муфтія та його товариша до рішучого кроку в націоналізм, в табір протилежний релігійним ханжам.
Сприяла цьому, гадаємо, й вимушеність постійно виправдовуватись від звинувачень в “протурецькій” діяльності. Адже якраз на спільному мусульманському віросповіданні ці випади й формулювалися.
Це було виражено невдовзі в чіткій формулі:
«Османські турки дорогі татарам лише в духовному відношенні: спільна віра та спільне походження.
В політичному ж відношенні ми чужі один одному.
Той державний і соціальний лад, який існує у турок, для татар ніяк не є прийнятним».
Йдеться про демократичний вибір, яким тодішні турецькі урядовці, младотурки, нехтували заради імперської шовінистичної ідеї.
На цьому тлі природно, що найближчими днями кримськотатарські лідери виїжджають в Київ, для переговорів і консультацій із Центральною Радою.
_____________________
У самому Києві між тим неспокійно.
Ввечері тут стався кривавий інцидент на станції Пост-Волинський (тепер це Київ-Волинський біля Жулян).
Ешелони з бійцями Першого українського полку ім. Б. Хмельницького їхали на фронт.
Один із них був розстріляний з кулеметів та гвинтівок військовими російської армії - кірасирами та донськими козаками.
За різними даними загинули від 16 до 20 людей.
Скликана Грушевським Мала Рада заслухала та обговорила інформацію щодо розслідування збройної провокації проти солдат полку імені Хмельницького.
Поки що не до кінця зрозуміло, що відбулося на станції та чому загинули під два десятки людей.
У підсумку Центральна Рада публікує нерішучу відозву стосовно розстрілу богданівців. Вона закликає всіх зберігати спокій та дочекатися результатів розслідування інциденту.
_____________________
Інцидент схвилював не тільки українців. Показова роль росіянських агитаторів - при чому як революційних, так і контрреволюційних, як центристів так і радикалів.
Вони почали негайно розпосвюджувати чутки, що богданівці ... самі винуваті.
Одни казали що вони перші відкрили вогонь, другі - що спровокували мирно налаштованих донських казаків, треті - що справа темна, багато неясного, правду ми ніколи не дізнаємось, нікому не можна зараз вірити, у кожного своя правда.
У підсумку на новопризначеного Верховного головнокомандувача, генерала Лавра Корнілова, учинився шалений тиск, в якому вже не так гальмувалося саме розслідування розстрілу богданівців, як виголошувалась вимога розпустити українізовані формування.
_____________________
Корнілов якраз у ці дні проводив політику “українізації згори”.
Тож, бути може, що розстріл богданівців був акцією невипадково пов’язаною з корніловськими планами.
У спогадах генерала Скоропадського знайдете його розмову із Корніловим, якого той раніше всіляко поважав.
Лавр Геогрієвич розчарував Павла Петровича, коли відкрив йому свої плани - українізувати найкращі полки та батальони, що показали себе ефективно у війні в Західінй Україні.
Відчуття, що їх передає Скоропадський, це щось середнє поміж глибоким подивом, відчаєм, нерозумінням та розпачем.
Іронія полягає в тому, що менше ніж за рік саме Скоропадський очолить мілітарну незалежну Україну, в той час як Корнілов, калмик за походженням, вже буде мертвим, загиблим за “Русскую Ідею”.
Ми не знаємо в історії умовного часу, тому спиратимемось на цей факт для такого твердження:
Корнілов, можливо через свої неруські корні, можливо з інших причин, був найбільш лояльним до національних рухів Росії зо всіх майбутніх лідерів Бєлого Двіжєнія.
Хоча, метаморфози в революційні та воєнні часи бувають різкими і швідкими.
Наприклад, у ті самі дні інший генерал, Антон Деникін, так само формує національні частини - польский корпус Довбора Мусницького.
І не просто формує. Їздить на засідання, ставить польский корпус усім в приклад, підкреслює, що націоналізація підняла його бойовий дух та військові здатності.
В принципі, те ж саме Корнілов, тільки щодо українського руху, намагався втокмачити у вперту голову Скоропадського, але марно.
Не менш іронично, що майбутній гетьман був проти українського війська, є і те, що сьогоденний полонизатор Деникін матиме невдовзі жорстоку конфронтацію із польским рухом за незалежність.

Profile

don_katalan: (Default)
don_katalan

October 2017

M T W T F S S
       1
23 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16171819 2021 22
23242526272829
3031     

Expand Cut Tags

No cut tags