don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
В останній день літа Дмитро Дорошенко подав у відставку (Грушевський зве її «резигнація») з посади голови Генерального Секретаріату.
Замість відставленого соціал-федераліста посаду пропоновано знову соціал-демократові Винниченко. Відповідно, Секретаріат в якому переважали федералісти (на чолі з Дорошенком) замінено оновленим складом, де тепер знов переважали соціалісти.
Сьогодні ми почитаємо спогади головних учасників ціх подій – Винниченка, Грушевського, Дорошенка.
________________
Винниченко:
«Д. Дорошенко, побачивши сам свою невідповідність, подав до дімісії.
Уряд знову лишився не складений.
Темп орґанізаційно-державної праці, й так загальмований переговорами, крізою в Петрограді, дебатами в Київі, тепер ще більше гальмувався й стояла загроза упущення багато з того, що було зроблено до сього часу.
А тут ще як раз стався контрреволюційний виступ Корнілова, реакція піднімала голову смілівіше.
І через це все, коли більшість Ц. Ради запропонувала мені знову стати на чолі українського Уряду, я не вважав себе в праві відмовлятись, і крізу було залагожено».
________________
Дорошенко:
«Вже до кінця першого тижня я побачив, що продовжувати далі спільну роботу з діячами Центральної ради я не можу.
Це, в зв’язку з різними тертями, які виникли у мене в ці дні з Грушевським, привело мене до рішення усунутись від участи в Генеральнім Секретаріяті і заявити, що заходжу у відставку.
В цім дусі я й зложив заяву на вечірнім засіданні М. Ради 31 серпня.
Відбулася дуже важка і неприємна для мене сцена пояснення з проф. Грушевським та іншими членами президії Центральної ради.
Я предложив Малій Раді, щоб вона запросила Винниченка стати на чолі сформованого мною Секретаріяту.
Найбільший спротив я зустрів з боку Грушевського, котрий за всяку ціну вмовляв мене залишитись.
Але ес-ери тепер уже згодились на Винниченка.
Я взяв на себе умовити самого Винниченка, щоб він перейняв Секретаріят, а запрошених мною членів Секретаріяту, — щоб вони згодились лишитись під його головуванням.
Я взявся також поїхати до Петербурга, щоб добитись там перед Тимч. Правительством затвердження Генер. Секретаріяту під проводом Винниченка.
Перш за все я попрямував на квартиру до В. К. Виниченка, застав його укладаючим вже свої речі, щоб їхати на відпочинок в село, і умовив його не відмовлятися від головування в Генеральному секретаріаті.
Потім ми разом з ним об'їхали запрошених вже раніше секретарів і заручилися також і їх згодою.
Потім я вирішив їхати в Петроград»
________________
Грушевський:
«Отже, Дорошенко заявив мені, що він не хоче бути в Генеральнім секретаріаті.
Було се дуже недоречно, грозило новими проволоками і ускладненнями, бо Винниченка уряд міг би не затвердити.
Але не було що робити.
Дорошенко ніяк не хотів рискувати своїм щастям, а за те обіцяв їхати до Петербурга й просити за затвердження Винниченка.
Кінець кінцем рішено було помиритися з сим фактом і пробувати щастя з Винниченком — за браком якоїсь іншої комбінації.
По закритім засіданні, що затяглось в глибоку ніч, проголошено відмову Дорошенка; вона мотивувалася тим, що метод фракційного формування не оправдав себе:
кандидати, визначені до Ген Секретаріату фракціями, часто в їх неприсутності, без попереднього порозуміння, відмовлялися від сих доручень, і справа протягається.
Тому Мала рада прийняла відмову Дорошенка до відому й доручила формулювання кабінету Винниченкові.
Він дав згоду й намітив зараз же план нового кабінету: Стешенка, Веселовського (праці), Черниша (торгу), Савченка-Більського (земельних справ), Мицюка (Генерального писаря), на найближче засідання мав подати навіть і остаточний його склад».
________________
Винниченко:
«Тимчасове Правительство було неприємно вражене заміною Д. Дорошенка мною.
Д. Дорошенко був більше підходящий для їх „предположеній”, мої ж погляди й наміри були добре відомі кадетам. І через те вони стали робити опір затверженню.
А тут їм став у пригоді отой вищезгаданий інціндент з французським кореспондентом, вони вхопилися за його й почали обвинувачувати мене в ґерманофільстві.
Але ця причіпка була остільки безглузда й смішна, що самим крутіям стало ніяково й вони хоч-не-хоч, не маючи ніяких инчих формальних причіпок, мусіли зрештою затвердити представлений Ц. Радою склад Ґенерального Секретаріату».
________________
Дорошенко:
«Тимчасове Правительство зустріло мене дуже кисло, але в загалі я помітив якусь не те байдужість, не те пасивну покірність долі, з якою всі зносили посипані без кінця невдачі й прикрості.
Кандидатура Винниченко зустріла завзятий опір.
Чомусь його вважали германофілом.
Цією репутацією Винниченко був зобов'язаний інтерв'юеру однієї бульварної паризької газетки, який абсолютно перебрехав і перекрутив зміст розмови і при-писав Винниченко слова, нібито і Центральна рада налаштована германофільскі.
Це злощасне інтерв'ю підхопили деякі російські газети, і в Тимчасовому уряді мені цілком серйозно заявляли, що твердження Винниченко викликало б незадоволення союзників.
З великими труднощами вдалося переконати, що «германофільство» Винниченко – вигадка і що незатвердження його до крайнощів загострить і без того погані відносини з Центральною радою.
Нарешті затвердження відбулося, і перш ніж було повідомлено офіційно, я протелеграфував про нього в Київ».
________________
Грушевський:
«В правительствених кругах заміна Дорошенка Винниченком спочатку викликала невдоволення.
Секретаріат Дорошенка тут стріли з великою приємністю, і тому поворот Винниченка був немилою несподіванкою.
Склад секретаріату, властиво, не мінявся значно з сею переміною, але невдоволення, мовляв, викликала особа його голови.
Та генеральним секретарям неукраїнцям, які виїхали на той час до Петербурга, удалось розвіяти упередження, і правительство 1 вересня, нарешті, рішилось затвердити Генеральний секретаріат.
Обставини після прориву ризького фронту і проб перевороту, піднятих генералітетом, справді були занадто грізні, щоб далі тягнути з українською справою, і ся стадія її розвою таким чином закінчилась».
________________
Винниченко:
«І хто зна, що далі буде.
Київська Дума, наприклад, довго не хотіла дати яке небудь мійське помешкання для „свого” уряду, Ґенерального Секретаріату.
І він мусів наняти в неї брудний, загижений отель „Савой” на тяжких умовах.
Бо на підставі прав самоврядування вона могла розпоряжатися мійським добром як хотіла.
Це факт дрібний, але він показує, як руська демократія охоче йшла на мир, як вона хотіла помагати творенню української державности.
А з другого боку на цьому факті видно, яка ще слаба, яка безпорадна була українська влада, коли мусіла випрохувати, виторговувати в Думи якийсь паршивий, загижений отель для всіх своїх орґанів урядування».
«Це називається український міністер!.
Правду сказати, я колись уявляв собі становище українського міністра трошки інакшим.
А серце болить і тужить за тишею степових днів, за працею улюбленою, незалежною й не менш корисною, ніж на фотелі ’’міністра”»

Profile

don_katalan: (Default)
don_katalan

September 2017

M T W T F S S
    1 23
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 2021222324
252627282930 

Expand Cut Tags

No cut tags