don_katalan: (Default)
[personal profile] don_katalan
Алі Татар-заде
- Українська Криза або Июльский Кризис. - Криваві заворушення в Петрограді. - Уникальний шанс для Києва, і куди він подівся. - На сцену виходять полуботьківці.
“Українська криза”, як прозвали події у зв’язку з оголошенням “Другого Універсалу”, прийняла драматичні форми.
Насамперед, в Петрограді.
Емоційний, а може і дуже подуманий, демонстративний вихід міністрів-кадетів з Тимчасового Уряду, на знак “зради” як це сприймалося у вигляді дозволу українцям мати свою автономію, призвело до неочікуваних наслідків.
До большевизованої солдатсько-робітничої маси дійшло лише те, що міністри-капіталісти щось там затіяли.
Ми, сто років тому, не впевнені навіть, чи було відомо в Петрограді саме про український чинник міністерського демаршу.
Принаймні, жоден з тисяч учасників зіткнень, що почалися ще вчора в Петрограді, про Україну навіть не споминав у спогадах.
Як би то ні було, але два дні по росіянській столиці котилися запеклі бої.
Одни кажуть, що все почалося з бунту Павловського полка. Він не хотів йти на фронт, от і затіяв виступ, а українське питання було лише тлом, на якому розвились події.
Інші кажуть, що виною всьому була відставка кадетів. Більшовики вирішили влучити момент, коли Тимчасовий уряд особливо слабкий, і нарешті захопити владу у руки. В цій трактовці українські події слугують приводом, але не причиною.
І врешті, є ще теорія “трагедії інтриги та випадку”, згідно якою у всьому винний перевід стрілок годинника на літній час. Таке переведення дійсно сталося, з рішенням Тимчасового уряду, з 14 (1) липня. Але про його втілення у загальному хаосі майже ніхто не знав. І от опівночі 16 липня (за старим часом усього 23 години) трамвайні робітники зупинили потяги та оголосили своїм пасажирам, що зачиняються. Ті, мовляв, з розпачу почали бійку з путейцями. Пролунали постріли. У стрілянину втяглися робочі інших заводів, а потім і солдати. І почалося.
Втім, і подальші події ціх днів, відомі в росіянській історіографії як “Июльський Кризис” (хоча сучасники звали його не липневим, а “українським”) ховаються в мозаїці і калейдоскопі обривочних фактів, випадків, трагедій.
Якісь солдати арештували міністра-соціаліста Чернова, представника Совєта Крестьян.
Визволяти його кинулись Троцький від більшовиків та Раскольніков від кронштадців.
Тим часом по місту поповзли чутки, що арештовано військового міністра Керенського.
Той, собі на щастя, якимсь звіриним чуттям попереджений поїхав зі столиці “на фронт”, і намагався, у своєму стилі, зупинити кривавий хаос рішучими телеграмами. Потім він повернув потяг на Петроград, але на всьому ході ледве не врізався в локомотив, пущений кимсь йому назустрічі. Таких хаотичних плям настільки багато, що і по сто років ніхто не розібрався з кожним конкретним епізодом - наприклад, хто і зачім пустив той потяг на Керенського, і чи знав він, що там буде Керенський.
Командуючий військами міста Половцев кинув на робочих відбірні загони казаків. Казаки вже визначились у певних політичних питаннях, то ж без вагань пішли “розганяти більшовиків”. Хоча схоже, що більшовики вже вдруге прогавили початок повстання та тепер несамовито докладали зусиль, щоб очолити неграмотні маси.
По росіянській столиці пройшла хвиля сутичок казаків та чисельно більших солдат.
По місту носили трупи, возили поранених, натовпи матросів нападали на карети допомоги і добивали поранених “сторонніков режима”.
У руках більшовика-солдата була граната, яку він виронив і вона розірвалась у самій гущині озброєних повстанців.
В солдат почалась паника, вони вирішили що настав наступ казаків. Хтось підліз до кулемету та став стріляти в нічній темряві одразу у всі боки. В результаті загинуло кілька десятків “своїх”, і поки його зупинили то натовп розбіжався.
Інші, знову ж, кажуть що переламним був не той епізод, а сили природи. Посеред хаосу і спеки раптом почалась сильна злива. Всі сторони припинили бойові дії. Оскільки за пораненими та вбитими “лідірували” анархистсько-більшовицькі полки, то їх було визнано програвшими та такими, що полишили поле боя першими.
Тимчасовий уряд оговтався і будував плани помсти проти більшовиків.
Більшовики, навпаки, зрозуміли що тепер або пан або пропав, та шукали розбіглі полки, щоб гуртувати на бій.
У цьому хаосі Україна отримала, здавалося б, блискучий шанс на автономію, а може і незалежність.
В Петрограді почалась така заваруха, що у себе в Києві можна захопити владу “явочним порядком”.
Всім довго ще буде не до України.
Проте сталося не так як гадалося.
Якщо заворушення в Петрограді почалися, принаймні формально, з протесту кадетів проти “зради росіянських інтересів” перед Центральною Радою ... то в самому Києві серед партії самостійників та окормляємого ними полку імені Полуботька з вечора 17 липня почались хвилювання через “зрадливий Другий Универсал”, зраду українських інтересів Центральною Радою, капітуляцію перед росіянським урядом.
(далі буде)
From:
Anonymous (will be screened)
OpenID (will be screened if not validated)
Identity URL: 
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

If you are unable to use this captcha for any reason, please contact us by email at support@dreamwidth.org


 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

don_katalan: (Default)
don_katalan

September 2017

M T W T F S S
    1 23
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 2021222324
252627282930 

Expand Cut Tags

No cut tags